(Поташнянські пасторалі Левка Воєдила) Живописець і педагог Левко Воєдило, одним із перших, однозначно і беззастережно підтримав проект „Поташня...”, як вже було сказано, прийняв активну участь у пленері і реалізації експозиції музею культури села, та виставки учасників пленеру в галереї Прокопа Колісника.
На мою думку Левко Воєдило, окрім того що він хороший живописець, являється таким митцем, як ті, що не на словах, а на ділі творять культуру, і роблять її скрізь, навіть в селі, а не тільки в столиці. Скільки є таких „ура-патріотів”, що б’ють себе в груди і вихваляються як вони за народ, народну культуру, але коли мова йде про те, щоб щось конкретне зробити в селі, то – „что я буду с етаго іметь?” Зрозуміло, без коштів неможливо нічого зробити і праця кожної людини, і художника також, мала б бути оцінена. Але тим більше нічого не можна зробити без бажання.
Тож не дивно, що виставка саме його творів була як друга персональна виставка, представлена у згаданій галереї.
Пасторалями частину його творів ми назвали тому, що в них митець наполегливо веде діалог між природою собою і глядачем, намагається знайти і зобразити красу в найпростішому, навіть у похиленому стовпчику. І робить це майстерно, мовою живописця. Напевне точніше було б сказати – „сільські пасторалі”, тому що майстер показав на виставці не лише краєвиди Поташні, та хіба бувають „міскі пасторалі”? Звичайно, і в місті можна знайти ідилічний куточок, особливо для того, хто в місті народився. Воно і зрозуміло, адже у кожного в душі своя „поташня”, своя ідилія. І час- від- часу, кожний шукає, те місце на землі, де може відчути спів-звучність душі природи і своєї душі.
Наразі говоримо про звуки кольорів в живопису Левка Воєдила, зокрема в тих його творах, які були надихнуті музикою села, мелодією верби, „поезією похиленего стовпчика”, до речі, ще й таку підназву мала згадана виставка. Виставку видкрили 11 травня 2005 в галереї Прокопа Колісника що на Поділлі, в селі Поташня, Бершадського району, Вінницької області.
Майстер виставив краєвиди, які він написав в Поташні, під час першого пленеру „Поташня – чарунка Поділля”, що відбувся в тому селі минулого року в рамках проекту „Поташня – рядно таїни” (автор проекту Прокіп Колісник), а також краєвиди з рідної чернігівщини. Те, що кожний поташнянин може впізнати місце, закуточок, зображений на полотні, звичайно приємно для тубільця, але твори Левка Воєдила далекі від сентементального натуралізму і навіть ідилічної пасторальності. Це повнокровний валерний живопис. Ми знаємо, до речі, і його фігуральні композиції, зокрема цикл творів „Гомери України”, також натюрморти, і твори культового харак-теру, але цього разу він представляє краєвиди, що на мою думку, являється найбільш виразною мовою цього живописця.
Якщо складні багатофігурні композиції на соціальні чи релігійні теми вимагають і від майстра і від глядача, і часу і простору і відповідної підготовки, ну і власне, за-мовника, то етюди краєвидів часто бувають лише спалахом, враженням, настроєм. Певна річ, і краєвиди можна писати як багатошарові твори з філософічним, містичним чи соціальним підтекстом, але в даному випадку йдеться саме про імпресії навіяні мелодією краєвидів села. Тож і живописна мова таких творів відповідна стану душі. Якщо шукати якісь стилістичні аналогії то вони очевидні - це імпресіонізм, але у Воєдилівській інтерпретації. Власне кажучи, Воєдило не намагається інтерпретувати саму манеру письма імпресіоністів, він використовує, в якійсь мірі, таку мову, але лише в такій мірі в якій це відповідповідає і необхідно його мові. Якщо в своїх фігуральних композиціях він намагається віднаходити іншу стилізацію, піпрорядковану задуманій структурі то в пейзажах він, „не мудрсвуя лукаво” щиро і просто ліпить кольором зображення і настрій. Якраз ця мистецька і людська простота, як на мене, є найбільш виразною, і діючею рисою образотворчого мистецва, зокрема в мистецтва живопису. Якби ми намагалися аналізувати виставку творів Левка Воєдила з якихось „партійних”, „національних”, „релігійних”... позицій, чи якихось модних „...ізмів”, то обов’язково знайшли б щось там та не таке. Але правда творів майстра Воєдила в щирості та простоті показаної в кольорі. Він не намагається зобразити ілюзію верби, але кольорем показує її поезію, мелодію та красу. На виставці також звучить мелодія лінії в чисельних рисунках художника, які гармонійно доповнюють живопис і показують ще одну грань творчості митця. Окрім добротно пропрацьованих малюнків можна милуватися нашвидкоруч зробленеми начерками, які завжи самодостатні, в котрих якраз така недомовленість в якій сказано стільки скільки треба.
Вже майже традиційно Левко приїжджає в Поташню з якимось подарунком І цього разу митець приїхав не з порожніми руками, окрім того що привіз свої твори на виставку, подарував одну картину галереї. Активну участь прийняв майстер і в другому пленері „Поташня – чарунка Поділля” що відбувся в селі влітку 2005.
Поташняни вже по праву вважають Левка Воєдила своїм почесним громадянином.
(Поташнянські пасторалі Левка Воєдила) Живописець і педагог Левко Воєдило, одним із перших, однозначно і беззастережно підтримав проект „Поташня...”, як вже було сказано, прийняв активну участь у пленері і реалізації експозиції музею...
Верхолаз Терентій Хомович (1901)1901 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.07.44. Похов. Ясський пов., Румунія.
З історії Бершаді За роки соціалістичного будівництва Бершадь стала промислово-аграрним центром півдня області. Але її мирне життя було перервано війною. Вже 29 липня 1941 року Бершадь окупували німецько-румунські війська. Фашисти утворили тут гетто для єврейського населення. Від катувань, голоду, епідемій у Бершаді загинуло багато радянських людей, розстріляно 327, вигнано в рабство 1203 чоловіка.Читати далі »
Цей сайт - про Бершадь та бершадський район. Новини, довідники, безкоштовні оголошення, фотогалереї району. Розділ "Новини" підготовлено редакцією газети «Бершадський край». Всі права на матеріали належать авторам статтей. Передрук інформації, що розміщена на сайті Бершаді, без згоди адміністрації суворо заборонено. Адміністрація сайту Бершадь може не поділяти думку авторів публікацій і не несе відповідальності за авторські матеріали.
Коновал Ігор Іванович
Тел: +38 (097) 788-39-49
ICQ: 48-51-07
Skype: bershadua
E-mail: