Дзеркало епохи

Тож на правах автора і дослідника коротко пройдуся етапами творчої біографії районки (а 1990 року я перегорнув у Державному архіві Вінницької області усі наявні там підшивки газети починаючи з перших років її виходу).
…Цікавий збіг – 24 липня 1920 року теж була субота, як і нинішнього. Більше того, у газеті «Вісті», перший номер якої вийшов у Бершаді саме цього дня, навіть згадано про погоду, яка була ясною і погожою (можливо, не такою спекотною, як нинішня).
Тієї далекої суботи у містечку відбувалося свято червоноармійців, приурочене врученню червоного прапора бершадській червоноармійській охоронній роті. О 12-ій годині площа біля військкомату заповнилася народом.
Спочатку під звуки духового оркестру рота пройшла з казарми на раніше визначене для неї місце, потім прибули місцева міліція, службовці з різних установ… Голова райревкому Василевський виступив з промовою, а потім передав роті прапор. Виступали і червоноармійці, представники радянських установ і профспілок. По закінченню промов відбувся похід по головних вулицях міста. Під час походу місцевий фотограф робив знімки.
І ще одна знаменна подія відбулася в Бершаді того дня – вийшов перший номер газети «ВІСТІ Бершадського районного революційного комітету і райпарткому КП(б)У».
Саме це видання і розповіло через кілька днів про згадану вище подію.
У першому ж номері «Вісті» надрукували звернення до читачів – кредо, якого дотримувалися і дотримуються усі покоління творців часопису: «Розпочинаючи видання газети…, редакція хоче вказати працюючому населенню Бершадського району ту найвищу мету, яку кладе собі наша газета, а тією метою є – стояти завше в обороні інтересів працюючої людності та охороняти друкованим словом її найсвятіші права на продукт своєї праці, на щасливе й вільне життя, на людське існування, на повне користування усіма здобутками людської культури… Вказувати робітникові, селянинові чи взагалі працівнику шляхи до найповнішого, найвірнішого переходу від старих форм життя й ладу до нового й світлого ладу соціалістичного – це й є найвища мета газети.
Але разом з тим вона являється газетою самих робітників, селян та працівників, се їхня газета, й вони повинні про се пам’ятати та в свій друкований орган нести свої мрії, свої болі й жалі, свою надію на будуче, свій погляд і спостереження над сучасним».
«Вісті» повідомляли про життя району, друкували останні оперативні повідомлення про становище на фронтах громадянської війни, публікували політичні коментарі, різні оголошення.
Газета підтримувала тісні зв’язки із читачами, друкувала їхні листи і повідомлення. Спочатку планувалося випускати газету двічі на тиждень, але вже третій номер вийшов через десять днів після другого – не вистачало паперу. 26 серпня 1920 року восьмий номер відкривався таким зверненням до читачів: «Через недостачу паперу і краски наша газета деякий час буде виходити в половиннім розмірі і кількість примірників буде зменшена.
Зважаючи на останню обставину, редакція прохає товаришів робітників, селян і горожан, які отримують газету, не кидати її і не зничтожувати, а прочитавши, передавати з рук в руки…».
Минуло кілька тижнів, і «Вісті» змушені були припинити вихід.
Ми не маємо жодних даних про перших творців газети (більшість матеріалів йшла без підписів, а в кінці номера позначалося: «Редагує колегія»).
Як би там не було, початок було закладено. Тому відлік свого існування бершадська районка веде від пам’ятної суботи, 24 липня 1920 року.
Другим днем народження газети стало 22 листопада 1931 року, коли згідно із постановою ЦК ВКП(б) від 11 серпня того ж року було передбачено розгорнути мережу районних газет. Саме така газета повинна була стати «масовим політичним органом і мати яскраво виражений виробничий характер».
Першим редактором «Соціалістичного шляху» був Я. Д.
Ромашко. Газета друкувалася на сірому обгортковому папері, весь набір тексту був ручним. Виходила 15 разів на місяць – 8 номерів на чотирьох сторінках, інші – на двох. Тираж у 1932 році складав трохи більше 4 тисяч примірників.
У 30-і роки більшість матеріалів подавалися без підписів, а іноді були такі: «Колгоспник», «Комсомолець», «Проїжджий», «Я. Д.» і навіть «7+2».
Головною темою 1932 року була заготівля хліба. Практично кожен номер відкривався закликами («шапками») на кшталт «Винайти куркульський хліб і здати державі», «Нещадно громити обдурювачів партії», «Рукою революційної законності – нещадно трощити куркульський саботаж хлібозаготівель» і т.д.
Протягом усього 1933 року жодного слова не було надруковано про народне горе – голод. Правда, була одна замітка про голод… в Румунії.
У 30-і роки в газеті з’являються імена молодих журналістів і робсількорів, у яких бракувало відповідної освіти, але було велике бажання працювати, висвітлювати життя району в пресі. Серед них – Олександр Андрієвський, Петро Швець, Семен Голуб, Сидір Троян…Вони порівняно недавно відійшли у вічність, але залишили гідний слід в історії газети.
З початком Великої Вітчизняної війни газета в Бершаді не припинила вихід, а оперативно друкувала офіційні повідомлення про становище на фронтах. Лише з початком окупації вихід газети був призупинений, та вже на третій день після з в і л ь н е н н я району від ворога було відновлено роботу редакції районної газети і друкарні.
Після ХХІІ з’їзду партії, на якому було прийнято програму КПРС, спрямовану на будівництво комунізму, газету перейменували – з 1 січня 1962 року вона називалася «Вогні комунізму». Під такою назвою вона виходила до вересня 1991 року, коли відбулося перейменування на нову – «Бершадський край».
Та ще й досі представники старшого покоління у розмовах називають її просто «Вогнями».
У ході відзначення ювілею журналісти та активісти преси укотре звернуться до витоків, аби підтвердити, що девіз засновників – «Стояти завше в обороні інтересів працюючої людності» – актуальний і до нинішнього покоління причетних до творення газети. Перший номер газети «ВІСТІ» відкривався полум’яними словами Лесі Українки «Сміле слово – то наші гармати, світлі вчинки – то наші мечі». Цими словами керувалося не одне покоління творців газети. І нинішнє не стало винятком.
Федір ШЕВЧУК.