Село засноване в 1930 році дідичем Анатолієм Терлецьким. Перша назва - Антонів хутір. Нинішня назва від слова "тирло", що означає місце для відпочинку худоби, коней, частіше біля водопою. Слово "тирло" має ще й інші значенні, зокрема "місце тимчасового поселення".
За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
На берегах невеликої річки, що наповнює джерелицею блакитні плеса ставків, гніздиться село Тирлівка. Зародилося нинішнє поселення близько 1730 року, коли дідич Антон Терлецький заснував хутір. Від імені засновника села поширилась в окрузі перша назва «Антонів хутір», але офіційно село почало іменуватись Тирлівка. Отже можна стверджувати, що назва виникла від прізвища дідича Терлецького. Хоча версія існує, що і від слова тирло, місце відпочинку худоби.
В 1765 р. в Тирлівці збудовано церкву і освячено в ім’я святого Архистратига Михаїла.У веденні сільського господарства тирлівчанам допомагав Селянський поземельний банк. У Тирлівці його збудували і відкрили у 1912р. У 1797р. село увійшло до складу Гайсинського повіту Подільської губернії.
Тирлівка була у володінні Брацлавського воєводи графа Потоцького, а з 1810 р. перейшла у володіння графа Мошинського. У 1843 р. селом володів граф Шенбек, а з 1866р. – одеський купець Маврокордато, а від нього – до купця Риндича. У 1886р. селяни викупили у Риндича 912 десятин 1092 сажені землі.
Після 1917 року тривалий час у цьому приміщенні розміщувалась школа. Наприкінці грудня 1917 р. створюється революційний комітет. Навесні 1918р. село зайняли німецько – австрійські підрозділи. Влітку 1919року ревком передав владу сільській раді. Розпочався поділ панської землі. У 1920 році у селі встановлено Радянську владу.У 1919 році у селі відкрилась хата – читальня. У 1928 році відкрилась перша семирічна школа.
У листопаді 1924 – го створено Джулинський район, у складі цього району Тирлівка знаходилась по вересень 1959р.
Перше колективне господарство створюється у 1924 році. У 1930 році в селі було вже чотири колгоспи.Взимку 1932 – 1933 р.р. наступив страшний голод. Через відсутність харчів люди вимирали сім’ями.
У 1937 – 1938 р.р. почалися масові репресії. Не обминули вони і село. Кількість репресованих уродженців не встановлена.
Наприкінці 1941 року фашисти зайняли село. З фронтів Другої світової війни не повернулося 175 тирлівчан. 12 березня 1944 року Тирлівку звільнили від фашистів. Чимало сталося змін у повоєнні роки. Довелося терпіти злидні і нестатки. Не всі змогли вижити у голодному 1947 році.
Під час проведення хрущовських реформ Джулинський район ліквідували і Тирлівка увійшла до складу Бершадського району, уже будучи приєднаною до шляхівського колгоспу ім. ХХІІ з’їзду КПРС. Будучи головою колгоспу В.М. Кавун подбав, щоб село прикрасилось новобудовами. Було споруджено дитячий садок, двоповерховий будинок для спеціалістів і вчителів, магазини.
У 60 – 70 р.р. споруджується школа, будинок культури, будинок тваринника, машино – тракторний парк, склади.
У 80 – 90 р.р. село прикрасилось ставком. Тривало спорудження будинків садибного типу, введено в дію місцеву АТС на 50 номерів.
1 грудня 1991 року тирлівчани взяли активну участь у Всеукраїнському референдумі. Понад 90 відсотків виборці сказали «так» незалежній Україні.
Розпочаті демократичні процеси дали можливість, відновити в Тирлівці сільську раду, колгосп, який назвали «Більшовик», а згодом «Обрій». Очолювали його В.Овсяденко, І.Терінчик, В.Грибанов. Колективне господарство реформувалось у КСП, а потім у СВК.
А на початку 2001 року стало приватним сільськогосподарським підприємством. Керувати ним довірено А.Христичу. Проведення земельної реформи дало право, хто трудився у місцевому господарстві, отримати земельний пай у кількості 3,5 гектари землі. Кілька молодих односельчан виявили бажання займатися фермерською справою, орендують землю. Сільським головою зараз працює Карман Дарія Парфенівна. До сільської ради входить два населені пункти с. Тирлівка і селище Кавкули. Чисельність населення становить 601 жителів. На балансі сільської ради знаходяться сільський будинок культури, фельдшерсько – акушерський пункт, дитячий садок.
23 лютого 2007 року в селі запалено голубий вогник, який приніс в кожну оселю тепло, зручність і затишок.
