Пізніше її почали називати Виселки. Бо нібито у пору столипінської реформи четверо шляхівчан першими переселилися сюди на постійне проживання. 3емлю при цьому взяли з правом її викупу у наступні 50 років. Хоч насправді викупили зовсім швидко.
Розповідають, що коли ще хтось хотів тут поселитися, попередні жителі вже громадою вирішували: брати їх чи відмовляти, чи трудолюбиві вони і гідні проживати разом з усіма.
Селище називали Червоні Виселки, потім його назвою було "Мирне", і десь аж у шістдесятих роках його назвали Завітне. Голова Шляхівської сільської ради, на території якої воно знаходиться, В.Г. Сторожук родом з цих місць, і якраз тоді навчався в школі, тому добре пам'ятає ці події.
Існує й інша версія. "3авітне" – було першою назвою, і засноване воно було по заповіту старого власника Кочубія – найменшого із синів, який так ніколи у ньому і не побував. А незадовго до падіння кріпацтва програв його в карти.
Другу назву – Червоне село, воно одержало на початку 20-х років і аж у 1964-му знову отримало нинішню.
