Перша назва "Кринички". Нинішня назва від того, що поселення розміщене на перехресті шляхів.
За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
Шляхова с.—расположено по обѣимь сторонамѣ незначительной річки, по косогору. Климатическія условія мѣстности благопріятныѣ для здоровья. Почва черноземная и плодородная. Жителей вѣ селі 2722 д. об. п.: всі они—малороссы, православнаго віроисповіданія, занимаются, земледіліемь, а некоторые также кузнечествомѣ и сапожничествомѣ. Изѣ иновірцевь есть вѣ селѣ нѣсколько душѣ евреевѣ, занимающихся торговлею. Прихожане религиозны и кѣ церкви усердны. Первый храмѣ вѣ селі былѣ построенѣ вѣ 1754 г. во имя св. Архистратига Михаила. Вѣ 1872 г. былѣ оконченѣ постройкою новый храмѣ, кирпичный, тоже во имя Архистратига Михаила, стоимостью 20000 р. Послі устройства новаго храма, старый храмѣ былѣ разобранѣ и перенесень на кладбище. Устроенная церковь на кладбищѣ изѣ матеріала старой приходской церкви посвящена вѣ честь Всѣхь Святыхѣ. Вѣ приходскомѣ храмі есть особо чтимая икона Божіей Матери „Скоропослушницы", принесенная однимѣ крестьяниномѣ сѣ Афона. Церк. земли: усад. 2 д. 2180 с, пах. вѣ 3-хѣ смін. 33 д. 1481 с, сін. 22 д. 1451 с, хутора 6 д. 26 е.. .а всего 65 д. 338 с. Причт, поміщенія деревянныя. Вѣ с. Шляховой раньше существовала школа грамоты, устроенная прот. Ефремовичемѣ, извістнымѣ еще и тѣмь, что его стараніемь была построена новая кирпичная церковь. Вѣ 1877 г. открыто одноклассное министерское училище. Вѣ 1897 г. священникѣ Дунчевскій открылѣ церк.-прих. школу для дівочекь.
Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г
Шляхова в «Історії міст і сіл УРСР»
Шляхова — село, центр сільської Ради. До найближчої залізничної станції Джулинка — 10 км. Населення — 2401 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Завітне, Кавкули, Теофілівка, Тирлівка.
Біля села виявлено залишки поселення трипільської культури. За переказами, село спочатку мало назву Кринички, тому що оселі перших поселенців нібито з'являлися у місцевості, багатій на природні криниці (їх сліди лишилися і до наших часів). Минули роки, і Кринички стали великим селом. Наявність води, левад приваблювала до себе чумаків, які їхали в Одесу та Крим по сіль і рибу. Це й зумовило нову назву — Шляхова.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Шляхової в лавах Брацлавського полку брали активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Вони були учасниками селянсько-гайдамацького повстання 1734 року. 1768 року чимало шляхівчан влилося в загони Максима Залізняка.
Важко жилося селянам під ярмом кріпосників. Трудове населення дуже терпіло від панщини, яка становила 5—6 днів на тиждень, злидарювало через постійні побори. Основна маса господарств не мала землі й робочої худоби. Одній поміщиці 1845 року належало 1556 десятин землі, а в користуванні всіх селян було 1023 десятини. Незважаючи на т. зв. інвентарні правила, введені урядом для Правобережної України в 1847—1848 рр., поміщики продовжували безкарно збільшувати панщину і зменшувати селянські наділи.
Після скасування кріпацтва більшість шляхівчан так і не одержала землі, яка фактично залишилась у приватному поміщицькому володінні. Це викликало нову хвилю боротьби трудящих проти жорстокої експлуатації. На початку травня 1861 року близько 400 селян Шляхівського маєтку, який належав поміщикові Адаону Бжозовському, вирішили відбувати панщину тільки по одному дню з пішого і по два дні з тяглового селянського двору, а виконувати жіночу панщину та інші повинності відмовилися. Спроба поміщика з допомогою поліції та військового загону примусити селян підкоритися виявилася марною.
Напередодні революції 1905-1907 рр. У Шляховій було 620 дворів і 2771 житель Куркулям належало 2273 десятини землі, а переважиш більшості селян — середнякам і біднякам —2050 десятин. Землі не вистачало, тому майже все доросле населення шляхової працювало на бурякових плантаціях поміщика. В роки першої російської революції селяни свій гнів проти сваволі пана виявляли в різних формах: страйкували на бурякових плантаціях, палили гуральню, млин. 1908 року розбили панську економію, забрали в поміщика пшеницю.
До Жовтневої революції Шляхова була одним з найбідніших, відсталих сіл на Поділлі. Понад 90 проц. її населення не знали грамоти. Першу церковну школу в селі відкрили у 1862 році. Тут був один учитель, а в хаті, не пристосованій під шкільне приміщення, навчалось 30 дітей. 1877 року в Шляховій заснували однокласне міністерське училище, яке відвідували 62 хлопчики і тільки 6 дівчаток, в 1897 році почала працювати церковнопарафіяльна школа для дівчат.
З початком першої світової війни розгорнувся антивоєнний рух селян. Запасні Шляхової, призвані до армії, вчиняли наскоки на економію, псували сільськогосподарські машини, знищували реманент. 150 запасних напали на ферму Свідерського, спалили солому, захопили хліб з поміщицького поля.
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила дорогу трудовому селянству Шляхової до вільного і заможного життя. Наприкінці 1917 року в село повернулися з фронтів імперіалістичної війни солдати. Колишні фронтовики-комуністи І. С. Шамрайчук та П. С. Макарчук створили в Шляховій ревком — перший орган революційної влади на селі.
