Лідія Зарічанська

Україно, тобі усміхаються сонячні злети, Де співає Десна, і замріяно дихає Буг. Хай розквітне земля, діти-квіти красуні-планети, На якій я живу, сяє барвами веселка навкруг. Колос зерням врунить, озивається жайвір у гаї, Високоссям шумить зелен-поля розкішний розмай. Я тобі поклонюсь – словом, жнивним запашним короваєм, І замріяну пісню заспіва водограй.   Україно, тебе,... читати далі ...»

Новеньке авто підкотилось під ворота. З нього вийшла розмальована жінка. Сяюча, розпашіла – чи то від морозу, чи від радості. Її підтримував під руку чоловік років сорока п’яти. – Знайомся, – це Василь. Жениха тобі привезла, чи не рада? – Та тихіше, Наталю, ще сусіди почують, – зніяковіла Софійка. – Ви не дивуйтесь, Василю Євстахійовичу, вона... читати далі ...»