Букети хризантем стоять у вазах на столі. Сьогодні серед цієї краси квітів Ніна Іванівна Гончарук, художній керівник районного будинку культури відзначає свій ювілей. Її вітають рідні, друзі, колеги та учасники народного аматорського жіночого вокального ансамблю « Козачка» РБК.
Народилась Ніна Іванівна у селі Бирлівці у дружній сім’ї Гончаруків. Батьки працювали в колгоспі, а Ніна із молодшим братом допомагали вдома по господарству.
Пам’ятає Ніна, як збиралася в хаті на свята її співуча родина. Взимку співали колядки та щедрівки, на Паску – великодні, а скільки народних пісень переспівали! Як згадує Ніна Іванівна, вони сиділи малими, слухали і вбирали в себе всю красу мелодії і змісту пісні. З часом чимало їх вивчили. Любов до пісні в Ніни Іванівни – від мами, яка гарно співає, знає багато пісень і донині є учасницею народного аматорського фольклорного ансамблю « Берегиня» Бирлівського СБК.
Навчаючись у школі, Ніна була активним учасником шкільної художньої самодіяльності, ученицею по класу баяна у дитячій музичній школі.
Проблеми вибору, ким стати у житті і яку професію обрати, не виникало, бо професія сама обрала її.
В 1981 році вступила до Тульчинського училища культури на народно-хореографічний відділ за спеціальністю «Клубний працівник, керівник оркестру народних інструментів, керівник ансамблю бандуристів». Навчальний заклад закінчила з відзнакою. За направленням працювала в Погребищенській дитячій музичній школі викладачем по класу бандури.
З 1990 року працює художнім керівником Бершадського районного будинку культури, керівником народного аматорського жіночого вокального ансамблю «Козачка».
Ніна Іванівна – жінка працьовита, непосидюча, небайдужа до всього. Прагне достукатись до кожного, подарувати частину своєї любові кожному. Вона часто любить повторювати: «Вивчити пісню і заспівати її – це все одно, що наповнити душу добром». Думаю, що все цій жінці до снаги – і посада художнього керівника, і керівника народного аматорського жіночого вокального ансамблю «Козачка», і місія натхненника чудових задумів, і роль хранительки домашнього вогнища. Її світла аура, образ чорнобрової українки притягує всіх сяйвом доброти і ніжності, цілим світом радості і краси.
Для своїх дітей – мудра мама, для онука – дорога бабуся. Як і він для неї – найдорожчий подарунок від дітей.
Коли говорить про роботу, то каже: – Я себе в іншій галузі не бачу, ні хвилини не шкодую, що в культурі працюю – це теж моя дитина, моя любов. Роботою живу. Найбільше задоволення, коли люди, виходячи із залу, дякують. Отже, наші старання не марні.
Роботи дуже багато. Але вона в радість, вона – для людей.
За свою працю, за активну життєву позицію, пропаганду українського мистецтва Ніна Іванівна неодноразово нагороджувалася грамотами та дипломами районної державної адміністрації, обласного управління культури та обласного центру народної творчості, районного відділу культури і туризму.
… Іде по містечку жінка. Заклопотана, енергійна, красива. Всім помітна. Всім потрібна, всі вітаються, і не можна навіть уявити без неї оці осінні краєвиди, цей будинок культури. Її життя органічно вписується в гармонію буття, вносячи свіжий струмінь у ритми сьогодення. Ніна Іванівна є автором багатьох тематичних сценаріїв, творчих звітів художньої самодіяльності, благодійних акцій і щаслива тим, що своєю радістю і любов’ю щодень ділиться з людьми за допомогою пісні.
А поки що у Ніни Іванівни чимало задумів на наступні роки. Дай, Боже, щоб усі вони здійснилися.
Відділ культури і туризму районної державної адміністрації, працівники районного будинку культури, профспілкова організація клубних працівників району щиро вітають і бажають у славний ювілей гарного здоров’я, багато щасливих літ, мистецьких досягнень та ще багато-багато років творчості.Тож многая літа, ювілярко, многая літа!
Від імені колег – Лариса МОСКАЛЕНКО, методист районного будинку культури.
