Горпинині діти

  • Подобається14Не подобається
  • 19 Серпня 2009 р


На знімках: Горпина Сидорівна Рогова ( фото із сімейного архіву).

Батько її був звичайним селянином, але встиг взяти участь у російськояпонській та першій світовій війнах. У 1917-му повернувся додому. Разом з дружиною Параскою купили пару коней, реманент, почали хазяйнувати. Взимку возив з Одеси сіль та інший провіант. Час був неспокійний, і в 1920 році бандити вбили тата і пограбували. А невдовзі померла й мама. Четверо дітей залишилися сиротами. А Горпинка, як найстарша, змушена була взяти на себе піклування про менших. Хоч на той час їй не сповнилося ще й п’ятнадцяти років. Та вже була справжньою господинею – вміла і біля землі поратись, і на ткацькому верстаті працювати, виконувати всі інші роботи в хаті і біля неї. Хоч не дав Бог долі, та наділив дівчину вродою. І не в одного парубка тьохкало серце при зустрічі з нею. Приглянувся їй Роман Роговий, з яким і побралися. І стали обоє працювати біля своєї землі, надбавши для цього все необхідне.

Аж тут – колективізація. Вибір був невеликий: або йти в колгосп, або виженуть з хати.
І що робити, щоб вижити у той непростий час? Тож змушені були, як більшість односельців, долучатися до того колективного господарства. Якось пережила сім’я голод ( допомогли брага із спиртзаводу та жом із цукрозаводу).
Далі разом з Романом продовжили працю і в колгоспі, і дома. Утримували своє господарство в рамках, дозволених державою: мали корівчину, свині, вівці. Це допомагало родині, в якій одна за одною з’являлися діти. І всі – донечки-красунечки. У кінці 1940-го народилася п’ята. А невдовзі змушений був Роман Роговий разом з п’ятьма іншими односельцями поїхати на будівництво в Краснодар. Їхав на рік, а виявилося – назавжди. Сподівався чоловік, що заробить грошей і повернеться. Та не судилось… Писав листи, а згодом надійшла й посилка із ситцем на плаття дружині та донькам. І це було останньою звісточкою від нього. Згодом односельці, які були разом з ним у Краснодарі, розповіли, що у перші дні війни Романа мобілізували на фронт, посадили на корабель і відправили. І казали, що всі ті кораблі потопила німецька авіація… Окупація Баланівки розпочалася 29 липня 1941 року. Німці розквартирувалися по селі. Кілька солдатів розмістилися і в обійсті Рогових. Перед тим встигла Горпина замаскувати на долині в очереті поросят та овець. А коли німці наступного дня пішли далі, заколола підсвинків, натопила сала, наробила ковбаси, одну частину залишила для себе і дітей, а іншу – залила смальцем у діжку, закопала і сказала дітям: «Війна скоро закінчиться, тато прийде додому, і ми його будемо вгощати». Та через рік стало зрозуміло, що до кінця війни ще далеко. І ті запаси неабияк виручили жінку та дітей.
Під час румунської окупації Горпина важко працювала в полі. А оскільки норми визначалися відповідно до кількості їдців у сім’ї, то змушена була трудитись за шістьох – сапати, косити, молотити. А дома по господарству вже поралися старші дочки. Та ще й доглядали менших.
Коли Горпина почула, що староста села Федір Белінський надає матеріальну допомогу одиноким жінкам з дітьми, звернулася до нього. А він сказав: «Твій чоловік пішов за Сталіним, і тобі ніякої допомоги не буде. А якщо будеш наполягати, то тебе разом з дітьми відправимо вслід за ним». Повернулася додому ні з чим. Сказала дітям, що виживати якось треба самим.
Тож знову взимку взялися за ткацтво. Це досить непроста справа, але Горпинині діти освоїли цю роботу досконало. До речі, ще й до сьогодні збереглися в них сорочки власного виробництва.
…13 березня 1944 року на подвір’я Рогових заїхало п’ятеро німецьких вершників.
Один з них володів російською мовою. Зайшли до хати, побачили на столі їжу й попросили в господині шнапсу.
Щоб переконатися, що горілка не отруєна, змусили і Горпину випити трохи. Коли та налила повну чарку й випила, здивувалися і заплескали в долоні. Дізнавшись, що її чоловік на фронті ( жінка ще не знала про його долю), стали й собі розповідати про свої сім’ї, нарікаючи на Гітлера і Сталіна за те, що розпочали цю війну. Залишаючи хату, хотіли забрати подушку (а це була в ті часи неабияка цінність), та Горпина вмовила їх не робити цього.
А вночі в село увійшли наші.
На годинку забіг і її молодший брат Іван, частина якого йшла через Флорино.
З визволенням села жити легше не стало. Пішли працювати в поле старші дочки Ганна й Ольга, які разом із сусідами запрягали своїх корів у плуги й орали колгоспне поле. Так тривало майже до кінця сорокових років.
… Так і не дочекались вони чоловіка і батька. Аж через деякий час надійшло повідомлення, що він пропав без вісти.
Коли вже стала реальною загроза нового голоду, Горпина разом з дітьми збирала в полі колоски, які залишилися після збору врожаю.
Зуміли назбирати десь пудів п’ять, але цього було недостатньо, щоб прогодуватися.
Бездітне подружжя сусідів Тісних запропонувало жінці віддати їм на проживання і виховання одну з дочок, але Горпина не погодилася.
Змушена була їздити в Західну Україну й міняти там речі на картоплю та інші харчі. Там же купувала й нитки для ткацького верстата. Виготовляла різні речі, які потім продавала.
Добре виручило Горпину те, що в Тернополі проживала її сестра. Тож взяла з собою доньку Ольгу – і в дорогу. Було це зимою, та одежинка на дівчинці – зовсім не по сезону: брезентова спідниця, чуні, якесь пошарпане пальтечко… А їхати довелося поїздом на відкритій платформі з вугіллям. Щоб не замерзнути, вишпортали ямку у вугіллі, обнялися. Всю дорогу Горпина масажувала руками тіло дочки, щоб та не замерзла.
А в сестри в Тернополі побачили ще п’ятьох баланівчан, які теж рятувалися від голоду… Залишила Горпина Ольгу в сестри, а сама подалася назад додому. Дорогою захворіла, мороз пронизував усе тіло до кісток. Думала, що не доїде, тож попросила односельців: «Якщо помру в дорозі, передайте мій мішок з продуктами дітям».
Та доля дарувала їй життя.
 


Сторінки:
2 1
Дивіться також в розділі  Персоналії
» 16.06.2018 Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року.
» 16.06.2018 Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну.
» 08.04.2018 Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати.
» 07.04.2018 Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року...
» 25.03.2018 Головне – здоров’я людей
» 25.03.2018 Нелегка йому випала доля…
» 17.03.2018 У праці життя і краса
» 17.03.2018 Добра, ніжна, неповторна
» 08.03.2018 Зелені гектари Анатолія Гуза
» 08.03.2018 Ветеран, працелюб, порадник
Всі статті розділу Персоналії »
Цікаві фото
4 фото   
<b>«Струни моєї душі»</b><br />Вже стало гарною традицією, відмічати ювілеї людей, котрі добре відомі в районі своєю працею та творчістю. Його...
11 фото   
<b>ГОЛДАШІВКА</b><br />Назва села походить від прізвища одного з керівників гайдамацького руху на Поділлі - козака Голдаша, який після...
3 фото   
<b>Головна проблема Ставків – безробіття</b><br />Голова райдержадміністрації Олександр Снігур з керівниками районних служб та організацій відвідав Ставчанську...
4 фото   
<b>1 червня - Міжнародний день захисту дітей</b><br />У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято - День захисту дітей....
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Війтівка
Петришин Левко Лук'янович (1904) 1904 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 1941 р.

З історії Бершаді
Активно діяли й молодіжні підпільні групи. Ватажок однієї з комсомольсько-молодіжних груп Борис Нижник (підпільна кличка Роман Бурий) разом з товаришами здійснив кілька нападів на румунських жандармів. Підпільники знищили ворогів та забрали їх зброю. Гестапівці натрапили на слід групи. Вже отримавши смертний вирок, вихованець ленінського комсомолу в листах до рідних жалкував, що не зможе далі... Читати далі »



Останні новини

Горпинині діти - Бершадь в персоналіях - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
  • Продам хату в с. Лicниче(80соток). Цiна договiрна.
    Продам хату в с. Лicниче(80соток). Цiна договiрна.
    21.08.2019(097) 935-72-87
  • Продам Бджiл: Бджолопакети, плiдних Бджоломаток; доннi Пилкоуловлювачi для вуликiв; Бджолиний пилок та iн.
    Продам Бджiл: Бджолопакети, плiдних Бджоломаток; доннi Пилкоуловлювачi для вуликiв; Бджолиний пилок та iн.
    03.05.2019(099) 605-35-15
  • Продається будинок з газом і усіма прибудовами (криниця, два хліви, кухня літня з газом, погріб, курятник, садок, квітник, склад) город 25 соток до центру 5 хв. с.Чернятка ціна 2800 доларів.
    Продається будинок з газом і усіма прибудовами (криниця, два хліви, кухня літня з газом, погріб, курятник, садок, квітник, склад) город 25 соток до центру 5 хв. с.Чернятка ціна 2800 доларів.
    14.03.2019(096) 857-99-62
  • продам будинок с. Хмарівка газ, капітальні прибудови земельна ділянка 40 соток, гарне місце
    продам будинок с. Хмарівка газ, капітальні прибудови земельна ділянка 40 соток, гарне місце
    10.11.2018(096) 110-73-20
  • втрачено сертифікат серії ВН 0235449 виданого Бершадською РДА на право на земельну частку(пай) на імя Корнійчука В.І.
    втрачено сертифікат серії ВН 0235449 виданого Бершадською РДА на право на земельну частку(пай) на імя Корнійчука В.І.
    19.10.2018(097) 210-13-28
Всі оголошення Розмістити оголошення