І не лякайся, що душа бушує.
Хоч навіть сотворилася карлючка,
Твої незграбні неповторні штучки
У Всесвіті ніхто не скопіює!
Ти не лякайся, що душа бушує.
І квіти ти свої не обривай!
Нехай ростуть вони на ниві дико,
Мовчанням, піснею або широким криком
Себе та інших ними потішай.
І квіти ти свої не обривай!
Благослови себе у висоті літати!
Не згадуй навіть те, що ти не пташка,
Розбитися буває дуже важко,
А легше крила в небеса підняти!
Благослови себе у висоті літати!
Та дозволяй себе любити та люби.
Не можна почуттів близьких боятись.
Любов не вміє прикро помилятись.
Гріх з каяттям натхненно пригуби.
Та дозволяй себе любити та люби.
Не бійся жити та фантазувати,
Ніколи не кажи, що щось не вмієш.
Якщо ти маєш ціль та дійсно мрієш,
То Бог талант спроможний всякий дати.
Не бійся жити та фантазувати.
А в камені ти квіткою вростай,
Під небосхил підстав тендітні плечі,
Нехай без мрії легше та безпечно.
Та в камені ти квіткою вростай
І мріяти собі не заважай!
