Я навчився цінувати кожну мить життя. Завжди, коли з’являвся вільний час, ми проводили його з батьком плідно та весело. Тато казав: «Найбільший злочин – це прожити життя даремно». Як і тато, прагнутиму прожити свої роки наповнено та неординарно. Моєму батькові властива також рішучість. Коли рішення вже прийнято, сумніви можуть тільки перешкодити реалізації.
На рахунку батька багато добрих вчинків. Завдяки цьому, його порадам справді відчув, що він любить мене, як і всю нашу сім’ю. Добре, що в житті він зустрів рідну по духу кохану дружину Руслану Олександрівну, яка працює вихователем у дитсадку «Малятко». Їхнє життя – це зразок лебединої вірності, любові і взаєморозуміння.
Знаю, що і моя мама володіє даром вчасно порадити та зрозуміти. Мабуть, тому мій батько творить своє сьогодення при підтримці моєї мами.
І вона також робить багато добрих справ. Здається, виконує таку ж роботу, як і всі жінки, але в неї це виходить із любов’ю. Вона усміхається сонцю, ранішній краплинці, зорі на небозводі… Мати вміє цінувати життя. Вважає, що краще робити людям добро, воно ж і проросте добром.
Мої батьки – це сплав людяності, доброчинства, поваги. Вони – як дві половини безмежної долі, як сонце і вітер, як день і ніч. Нещодавно відзначили двадцятип’ятиріччя подружнього життя. Кажуть, що пролетіли вони, як мить. Мені ж хочеться сказати: – Не летіть літа так дуже швидко, хай поплава з лебедем лебідка…
Іван БУДНИК, учень 11 класу Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.
