А ти мене в Іспанію не пустиш
і, кажеш, тим врятуєш від спокус:
я вдома шаткуватиму капусту, —
домашня жінка — безперечний плюс.
Хай світ в розпусті і злодійстві тоне,
ми не такі, на цноту в нас патент,
у нашім вічно непорочнім лоні
патріотична квіточка цвіте.
Хтось Україну популяризує...
Яке нам діло — хто, кому і як?
В діжках капуста. Люди, це не всує.
Крім того, предок наш — він був козак.
Він, як і я, знав три слов’янські мови
і Відень брав, дійшов до Піреней.
Пусти ж мене, і я обов’язково...
А втім, ну що нам до чужих ідей?
Ми патріоти, ми самодостатні,
хоч ратуєм за досконалий світ, —
але найкраще нам у рідній хаті,
а то спокусить жінку ще сусід.
