Вірші

Історія — це пані ні для кого, іспанська ж кров не годна без пригод. Сервантес був чутливий до нового й заримував: «народ» і «Дон Кіхот». А ти мене в Іспанію не пустиш і, кажеш, тим врятуєш від спокус: я вдома шаткуватиму капусту, — домашня жінка — безперечний плюс. Хай світ в розпусті і злодійстві тоне, ми не такі, на цноту в нас патент, у нашім вічно непорочнім лоні... читати далі ...»

Біжи на гору — радісно, З гори збігай теж радісно. Впадеш — то падай радісно І радісно вставай. Камінням будуть кидати — Ховай обличчя радісно І радісно, завжди і всюди, пам’-я-тай: НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ ШКОДЯТЬ ЗДОРОВ’Ю!..

«Ой, мамо, купіть мені ту — Біленьку, як в бабки Марії. Я буду її годувати, Нехай на балконі живе. Дивіться, яке в неї пір’я! Який в неї гребінь красивий! Я так вже люблю її, мамо! Ми з нею подружим... Купіть!!» «Та що за химера, дитино? У місті — і курку... Одначе, Візьмімо, Іване. Ще тиждень — І свято, — якраз холодець».

Температура плюсова, спідничка — міні, і серця вихори-дива, і сміх кармінний. А пташка пурхає: злітай! І стежка пахне; і вуст очікують вуста, і сонце-знахар тобі шепоче: холод вмер, тож геть колготки, і кожна жінка відтепер — нектар солодкий...

У Ялті на пляжі — пивце й помідор і парочки на променаді. У Ялті на пляжі — веселий мінор, бо наші фінанси на спаді. Коханий, морозива хочу, і край, та ще до ковбаски — кагору... А ти мені кажеш: «Фігуру тримай, купайся — й дивися на гори». У Ялті на пляжі — принад і спокус, і плоть моя аж умліває. А серце у тебе холодне, як брус, — мене за...

Понад морем блукає туман, Діву вкутує в сіберні шати, і виблискує хвиль караван, ніби кличе його здоганяти. І невпізнаним берег стає, Кипариси якісь потойбічні: море ще одне диво своє нам дарує у червні - як в січні. І гойдається, ллється туман - Понад берегом, чайками, нами: і бетонний мій трон, мов тюльпан, до туману тремтить пелюстками. читати далі ...»

Полюби Україну мою, полюби її жовті степи, її сміх голубий, її древню могуть і правічну красу, її пісню живлющу і праведну суть. Полюби мій терплячий і добрий народ, що, так само, як твій не приймає заброд, а приймає синів і хороших гостей, бо живе в нім козак, гордий лицар Антей. Написали віки нас кривавим пером, інший час іншу мову дає нам обом, і ми станемо поруч в слов'янськім... читати далі ...»