Полюби мій терплячий і добрий народ,
що, так само, як твій не приймає заброд,
а приймає синів і хороших гостей,
бо живе в нім козак, гордий лицар Антей.
Написали віки нас кривавим пером,
інший час іншу мову дає нам обом,
і ми станемо поруч в слов'янськім строю,
тільки ти полюби Україну мою.
Де сірі скали в море нависають,
і валиться колись могучий мур,
і ходить час із тисяччю зажур,
та древні тіні кашляють надсадно, -
там голоси дитячі, мов дзвінки,
що звуть до великодньої відправи;
і бляскне відсвіт чорної заграви,
і свічку миру подають віки;
і каже Аюдаг про силу слова,
яке на горах київських зросло,
яке взяла епоха на крило…
А берег все гетьмана в сіті ловить;
пори чекають ідоли старі,
хоч їхні вже попадали підпори…
Та інші сурми родить Чорне море,
і сонце - в українськім вівтарі.
