Полковник МВС у відставці. Пенсіонер – чорнобилець
Так як цього року 25 річниця аврії на ЧАЕС, то суто чорнобильське питання: як потрапили до Чорнобиля і що можна про нього розповісти? Це халатність керівництва чи ще чось інше, чого недомовляють чи тримають під грифом «секретно»?
У перші дні роботи в Міністерстві внутрішніх справ мені сказали:«Ти там ще не був!Виїжджає група працівників МВС України і ти в цій команді!» Я оформив перше відрядне посвідчення і з 9 по 17 вересня1986 р., безвиїздно знаходився в м. Чорнобиль і м. Припять.Все, що я бачив в Чорнобильській зоні, - це світова трагедія. Постраждали не лише українці. Хто винен в тій аварії? Відповідь проста - люди! Хто конкретно? На це питання ніхто і ніколи, не відповість об`єктивно. Це моя думка.
Наслідки аврії для мене особисто та для країни?
В період аварії 26 квітня 1986 р. я навчався в академії МВС. Першого травня, чіткої інформації про аварію не було.Я, з двома дітьми (1983 р.і1984р. нар.) і дружиною відпочивали на березі ріки Дніпро,окраїна м. Киева, з боку Чорнобиля.У мене першало в горлі під час гри з м'ячем. Вулиці, що завжди були людними, дивували свою тишею. Тиша насторожувала, аж мурашки по тілу бігали: «Куди люди поділися!» Стрес був серйозний! Лише після 10 травня з великим трудом я зміг вивезти свою сім`ю до батьків у село. Якщо розповідати в яких місцях із якими рівнями підвищеної радіації я був, то можна книгу написати товстезну.
Що було після Чорнобиля?
Шість років я був куратором Житомирської області по лінії діяльності дільничних інспекторів міліції від міністерства і, за службовим обов'язком треба було туди їздити. Така поїздка була не одна. Працюючи «на ізнос» начальником відділу ГУ МВС України в Київській області, я продовжував «вирощувати» діагнози і до моїх сорока років, їх накопичилося стільки, що дивом залишився живий ..За станом здоров'я я не зміг дослужити до міліційної пенсії, одинадцать місяців.Сьогодні моя пенсія, як інваліда Чернобильця 3 групи, аж-2268 гривень! Це наслідки для мене. Що стосується наслідків для країни, відповім просто: «Постраждали на багато років всі люди.Статистика смертності і захворювань страшна. Нація вимирає.Діти хворі, а вони - майбутнє країни.Хто служитиме в армії і захищатиме країну?»
Боротьба за життя. Як і завдяки чому Ви вижили?
Починаючи з 1986 року, мої хвороби точили мене, як іржа. Мені не говорили про мої страшні діагнози, але я їх читав у очах лікарів. Я був гормональнозалежним. Препарат, упаковка якого розходилася за три –чотири дні, в Україну легально не поступав і був дуже дорогим. З таким станом здоров'я всі чекали моїх похоронів. Я ходив з паличкою, харчувався за спеціальною дієтою, і...прощався з рідними.
Яка Ваша мрія? Що таке мрія в житі людини? Чи вона досяжна?
Це моя улюблена тема.З цього приводу я написав книгу: «Ваши Мрії, Цілі і Мета Життя».Після закінчення школи, якось спілкуючись з однокласниками, у мене закралася думка, щось написати -пісню чи вірш. Я не знав що. Періодично про це згадував. У моєму оточенні, до травня 1998 р., не було людей тих, що розуміють важливість мрії в житті людини для успіху. Тому я жив, як живуть 97% людей. Замість пісні або вірша, я написав книгу про мрію та її реалізацію.Сьогодні я навчаю людей, як писати мрії, визначати цілі і допомагаю їхній реалізації. До однієї великої Мрії готуюся. Я хочу, за один день, дати свій тренінг по темі: «Мрії» - 1000000 чол.
Чим зараз займаєтесь? Наскільки можливо військовій людині адаптуватися у цивільному житті?
З травня 1998 р.по теперішній час я займаюся дистриб`юцією. На одну пенсію жити сім'ї було дуже складно.У мене був єдиний вибір –розібратися, що таке дистриб`юція і чому одні люди з вищою освітою займаються цим видом діяльності,а інші-ні? У мережевому маркетингу я зустрів багато офіцерів, знаю навіть генерал- майора міліції з Уркаїни. Його також здоров'я привело в цю індустрію.Що стосується адаптації військових до цивільного життя, відповім просто: - Потрібно змінюватись! Адже, змінюється життя навколо досить швидко. Хтось мрів про звання, хтось про гарну пенсію. А вийшовши у відставку, що далі..? Це теж залежить від мрії та цілей життя.
Ви самореалізувалися в житті?
Цікаве питання для мене. Я зрозумів, що на пенсії життя тільки починається. Адже, ти можеш займатися улюбленими спрвами. Тому я зараз, лише на початку дороги до самореалізації.Коли я виконаю пункт номер два зі своєї Мети: виростити більше 10 лідерів – наставників на першому рівні, кращих професіоналів МЛМ, ніж Джон Каленч, тільки тоді я зможу сказати, що я самореалізований. Але вдосконаленню немає меж!
В чому подягає суть Вашого відпочинку? Як і де відпочиваєте?
Коли ти займаєшся улюбленою справою, то це відпочинок.Коли я працюю на сцені, навчаючи людей, які прийшли на мій тренінг, я не те, що відпочиваю, а отримую дозу адреналіну від цього процесу . Щоб навчати людей, треба багато працювати над собою.Тому я роблю собі відпочинок, усамітнююся від людей - читаю книги і пишу .Є улюблене місце на дачі у Вінницьких Ставах (70 км від столиці), і в Криму. Найкращий відпочинок для мене, коли я сам в творчому процесі. Відпочиваю – працюючи, працюю – відпочиваючи!
«Бершадь - моя мала Батьківщина», - що для Вас ці слова. Як часто буваєте?
Ви мене ріжете по- живому.Коли мене запитують, яке у найулюбленіше місце на землі, то я завжди згадую, виноград, на горі – городу, батьківську хату (хутір Цимбали).На горі, я часто сидів і спостерігав за річкою, мосту не було, люди перепливали на масив човнами.Хтось кричав,на протилежному березі, просив перевезти.Взимку на річці сиділи рибаки і я біля них крутився. Красиве, доглянуте місце було в моєму дитинстві. Я люблю Бершадь. У нас з братами правило: коли ми їдемо з Києва на батьківщину і в`їзджаємо в Бершадський район, ми завжди сигналимо. Так ми вітаємося з Бершадськими землями ще при в`їзді. У душі, в цей момент щось перевертається. Це я вже вдома! Поля, ліси, ріки - рідні! В спілкуванні з людьми - відчуття, що вони найкращі в світі.Працюючи в МВС України я підтримував зв`язки із земляками та допомагав, як міг. Коли працював у МВС, бував у Бершаді один раз на рік, тепер буваю – раз у два – три місяці. Спілкуюся із батьком та допомагаю людям бути здоровими. Я люблю Бершадь!
Які бачите зміни по приїзду?
В базарний день – дуже багато сміття у місті. Не радує також і те, що немає сільському населенню роботи, і воно змушене їхати на заробітки, залишаючи сім`ї. Про яке тут збереження здоров`я можна говорити? Влітку в селах залишаються лише жінки та діти. Поля, як пустелі. Вдивляючись в обличчя людей, не помічаю усмішки. З цим щось потрібно зробити, бо це наша Бершадщина.
Побажання бершадцям.
Позитивних змін! Змінюйтесь! Тільки сама людина може змінити своє життя, свої звички. Не просити у держави робочого місця, а самому його створювати, відповідно до своїх мрій та Мети Життя. Шукайте потрібних людей – ентузіастів, читайте відповідні книги. Бережіть самі своє здоров`я! Я Вас люблю, земляки!
