З 1861р. в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа, що розміщувалася в старій хатині. Учителем був регент церковного хору Сергій Христич. Учнів у школі на початку року було 30-40, а закінчували лише 8-10, решта залишали навчання. До школи ходили три зими, причому хлопчиків вчили читати писати і рахувати, а дівчаток лише читати. Письменних і малописьменних в селі було не більше 100 осіб. Газет і журналів в селі ніхто не виписував, за винятком попа, пана і одного селянина Янчука Назара. Як молодь так і дорослі вільний час проводили на вечорницях, на вулиці або в корчмі, яких в селі було дві.
В 1908р. земством було збудовано під школу кам'яний будинок, з однією класною кімнатою на 55 кв.м., а в 1914 до нього добудували ще одну класну кімнату та квартиру для вчителя. Будинок церковно-приходської школи був проданий. В школі навчалось біля 60 дітей, була відсутня будь-яка наочність, бібліотеки не було не тільки в школі, а й взагалі в селі. Основна увага приділялась на прищеплення дітям покори та страху перед Богои, панувала так звана 'зубрьожка'. За невиконання завдання карали.
Політичними правами в селі користувався староста, який обирався на сході села із заможних селян. Одного разу випадково був вибраний старостою Рибак Мойса- бідний селянин. А трапилося це так: Якимишин Тимухтей хотів щоб, його обрали старостою, купив на 200 крб. горілки, закуски, підмогоричив частину селян. Коли ж на сході було висунуто його кандидатуру, він пихато вигукнув: 'Чому мене, нехай старостою буде Мойса'. Сходка так і вирішила. Крім старости політичними правами користувалися і соцькі, яких в селі було два, десяцькі(6-8), та вратницькі або урядники. Жінки всеціло залежали від сваїх чоловіків і ніякими правами не користувалися. Звістка про перемогу пролетарської революції викликала хвилю революційного піднесення серед трудящих с. Бирлівки. Селянські маси з ненавистю розтрощили панські будівлі, в селі розтягували майно з маєтків по домівках. Панський посесор Поремський утік з села.
На початку 1918р. в село прийшли австрійські війська, разом з якими повернувся і панський посесор. Було створено спеціальну комісію, яка притягла до відповідальності селян, що приймали участь в розгромі панського маєтку.
10 липня 1920р. загони Червоної Армії вступили в Бершадь, а 12 липня був створений в с. Бирлівці сільревком, до складу якого ввійшли Моцур Петро, як голова, та Якимишин Сидір секретарем. Земельна комісія на чолі з Юрківським Василем наділила землю, відібрану в поміщика і попа, безземельним і малоземельним селянам.
В 1921р була обрана сільська рада, першим головою якої був Марко Сліпенький, а секретарем Олекса Мелиник.
В 1922р. було обрано Комітет незаможних селян (голова- Гринюк Марко). І Сільревком і КНС займалися втіленням в життя рішень Ради Народних комісарів, розкриттям ворожих дій куркулів, розподілом матеріальної допомоги.
В 1922р. весною був стрворений перший комсомольський осередок, який налічував 10 комсомольців, секретарем був Рябокінь Іван. Комсомольцями влаштовувались вечори для молоді, щонеділі-вистави. На кутках проводилися збори по питанню виконання продподатку.
В 1927р. було створено сільський партійний осередок, який нараховував 8 членів партії, секретарем був Безносюк Федір.
В 1928-29р.р. було організовано колективні гуртки ТСОЗи. Це були колективні об'єднання від 6 до 15 селянських господарств, що мали в своєму розпорядженні 15-60 га землі. В січні 1930го року в центрі села організовано колгосп ім. Косіора, де було об'єднано до 70 господарств, головою обрано Кісика Василя. В цьому ж році в колгосп влилося ще близько 100 господарств, йому вже дали назву ім. Петровського. Колгосп мав 283га землі, а головою став Безносюк Федір.
В лютому 1932р. в колгосп прислали два трактори 'Фордзони', а в серпні прибули ще 3 трактори ХТЗ військово-транспортної бригади, які обслуговували і колгоспи сусідніх сіл. В цому ж році в селі за лугом організовано колгосп 'Нове життя', який через рік об'єднався із колгоспом '1 травня', що був розташований в селі від Баланівки. В 1935р. на Зеленянці організовано колгосп ім. VII з'їзду Рад. У вересні 1936р. всім трьом колгоспам було вручено акт про передачу на вічне і безкоштовне користування землю.
