Інформую читачів, що «став – це штучно створена водойма, що містить 1 млн. кубічних метрів». А озеро – це «природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами».
Відтак, із цього виходить, що ця флоринська водойма є не ставом, а природним озером. Це не штучна водойма, бо ніхто з людей не споруджував греблю, щоб зробити став.
І ніхто не може випустити з нього воду. Коли, при будівництві сучасного мосту з Бершаді на Бирлівку, бершадське верхнє водосховище було приспущене, то флоринське озеро залишилось, і тільки рівень води був десь на метр нижчим. Ця водойма є природною.
Тут, можливо, була велика ущелина. Протягом багатьох років вона замулювалась стічними водами флоринських вулиць. Таких, як Гірська, Маріяшівка, Зеленогайська та річкою Дохною. І до цього часу замулюється.
У це озеро впадає річка Дохна, а витікає з нього вода двома малими протоками, які впадають в річку Берладинку.
Між іншим, Берладинка довша за Дохну на 15 кілометрів, і басейн Берладинки більший, ніж у Дохни, в два з половиною рази.
Цікаво, що флоринські люди в ХІХ столітті називали річку Дохну Биком, про це писав Ю. Сецінський у своїй книзі «Приходы и церкви Подольской епархии» (1901 р.).
Чому Биком? Відповідь дуже проста. Водойма – голова бика, який двома «рогами» (протоками) пускає воду в Берладинку, утворивши природний острів, який у народі називають Анталькою. А лівий «ріг» називали ще «чортовим». Коли підняли рівень води в бершадському верхньому водосховищі, то піднявся він і в флоринсь кому озері десь на сантиметрів 40-50.
Нинішній парк на Антальці закладений у 1969 році до сторіччя з дня народження Леніна, яке відзначалося в 1970-му.
Перші десять років доглядав його агроном-пенсіонер Станіслав Каєтанович Лук’янов.
А до 1969-го флоринський колгосп ім. Димитрова вирощував там кавуни. У ХV i XVI століттях тут проходила дорога з Ободівки до Бершадської фортеці, яка була розташована на правому березі річки. І дорога з Зеленого Гаю до міста йшла по березі цього озера, а не там, де зараз. Через цей острів можна було проїхати возами навіть без містків. І вже набагато пізніше виникла потреба будувати міст на мiсці нинішнього з Бирлівки на Бершадь, бо місто вже будувалось на лівому березі після спалення фортеці у 1617 році.
А от П’ятківка була п’ятою бика. Можливо, звідси пішла назва села. Бо слово П’ятківка утворене від слова «п’ята», а не від слова «п’ять» (п’ять хат і т.д.). Якби слово П’ятківка було утворене від слова «п’ять», то логічно село називалось би П’ятьківка, а не П’ятківка.
У Ю. Сецінського село називалось Фльорина, а не Флорино. Старші люди й досі пам’ятають цей варіант слова, що був змінений у шістдесятих роках ХХ ст.
Флоринське озеро – унікальне. Воно, можливо, єдине природне озеро в нашій області.
Нині на Вінниччині утворилось декілька штучних озер у кам’яних кар’єрах, у тому числі два в Бершаді – на Жорняках і Воронах.
У флоринському озері різноманітний рослинний і тваринний світ. Від озера до Глинського – велика заболочена місцевість із різним видами дерев, утворена річкою Дохною. Це місце, де гніздяться дикі гуси і качки. Тут ідеальні умови для них. А підводний світ озера ще потребує вивчення. На його березі збереглось 33 італійських тополі, посаджені ще в другій половині XVIII ст., коли Бершадь і Флорино належали Потоцьким.
Якби бершадські краєвиди з озерами і лісами зняти з вертольота на плівку з висоти пташиного польоту, то це можна було б показувати по центральному телебаченню України в програмі «Моя країна». Це – краса Південного Поділля.
Мабуть, пора вже визнати флоринський став озером і пам’яткою природи та зареєструвати в природно-заповідному фонді Вінницької області, тому що це утворення має природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення та потребує збереження.
Олександр ДЬОМІН, учитель ЗОШ №1, краєзнавець.
