Південно-східна частина села ( так звана „гора” ) значно підвищена. Через усе село зі сходу на захід майже на 6 км простяглася широка впорядкована вулиця Леніна. За селом на сході розкинувся мальовничий сосновий гай, коло Пд. Бугу чудовий пляж, багато зелені, що приваблюють сюди влітку відпочиваючих.
Село Джулинка розташоване в південно-східній частині зони лісостепу. В наш час лісів поблизу немає. В 1910-1911 рр. був великий дубовий ліс ( так звану „Дубина”), який займав декілька сот гектарів. Його було по-хижацькому вирубано і продано устянському цукрозаводчику на паливо. На північ від села долина, яка круто піднімається і переходить в хвилясто-горбисту рівнину, що пересікається декількома невеликими ярами.
Село розташовано на північний схід у 25 км від районного центру м. Бершадь. Біля села проходить вузькоколійна залізниця Вінниця - Гайворон зі станцією Джулинка.Після закінчення будівництва Гайворонської ГЕС в 1963 р рівень води в р. Пд. Буг значно піднявся, поліпшились умови для розвитку рибальства, а також вплинуло на обводненість території.
Джулинка належить до старовинних поселень і за переказами існує дуже давно, десь з 16 століття. В той час по р. Пд. Буг проходила гряда козацьких сторожових постів. До цього часу збереглися 14 могил, що тягнуться ланцюгом від сусіднього села Чернятки, аж до села Хащовата Ульянівського району Кіровоградської області. Деякі з цих могил досягають 6-7 метрової висоти. Село засноване на місці кількох таких козацьких сторожових постів, проти татар, в 25 км від бувшої кріпості , на місці якої тепер розташовано с. Хащевата.
Назву свою Джулинка одержала від татарського слова „джуя”, що означає „хоробрий”,”сміливий”: так називали татари сторожових козаків, що тут жили, за їх хоробрість.
Джулинка спочатку належала польському графу Мошинському. Дочка його вийшла заміж за графа Шембека, до якого разом з іншими володіннями і Джулинка. У графа Шембека, що розорився, купив ці маєтки багатий грек Єфрусій, від якого придбав ці маєтки граф Воронцов. Після смерті Воронова Джулинка разом з іншими маєтками перейшла у володіння його пасинка Миколи Столипіна. Після смерті Столипіна Джулинка з с. Теофилівкою через суд за допомогою адвоката Разіна успадковує графиня Наталія Кочубей.
Становище селян за часів царизму було тяжким. Дореформений період з 8 тисяч десятин землі , що належала Джулинці і Теофилівці, лише приблизно 1,2 тисяч десятин було в користуванні селян. Після відміни кріпацтва становище селян не покращало. Маніфест про скасування кріпацтва був оголошений селянам лише восени 1862 році. На основі уставної грамоти з 420 дворів лише 20 одержали повний 20 морговий ( майже 10 гектарний) наділ, 75 дворів, половинний, решта четвертинний і навіть менший.
Селянській общині були виділені найгірші землі: всі горби, пустирі, гірші найменш родючі землі. Після такого „звільнення” росло велике незадоволення селян. Про це свідчить справа Гайсинського повітового суду № 947 від 20 травня 1861 року по обвинуваченню відставного фельдшера Галицького Семена в „ превратном толковании... крестьянам с.Джулинок височайше утвержденных положений о крестьянах, вишедших из крепосной зависимости”.
Після реформи швидко відбувається процес розшарування селянства. Більша частина зубожіла, втрачала землю йшла батрачити або відправлялась на заробітки в Одесу, Катеринослав ( тепер Дніпропетровськ) менша частина багатіла, появлялись куркулі , які скуповували селянські наділи
За селом було збудовано ґуральню і цегельний завод , які в кінці 19 століття були спалені.З побудовою цукрових заводів в сусідніх селах Красносілці та Усті , з побудовою залізниці в 1897 році місцевий поміщик та селяни починають висівати цукрові буряки. З’являються лихварі, підрядчики, які наживаються на праці трудівників в цей час було багато знищено лісів навколо Джулинки та інших сіл для обпалення цукрозаводів .
В 1863 році в Джулинці було відкрита церковно – приходська школа, а в 1869 році прихожанам було збудовано окреме приміщення для школи, в 1892 році відкрито жіночу церковну – приходську школу , де навчаються не тільки дівчатка шкільного віку, а й „ взрослые девицы” . В 1901 році було збудовано нове приміщення двокласної школи . Навчалися в цих школах лише 60-70 дітей багатіїв села. Серед учнів було лише 6-9 дівчат.
Поступово Джулинка стає великим селом . В 1897 році тут нараховується 3192 душі населення. По четвергах в селі стають великі базари. В 1906 році – було 798 дворів, проживало 3307 душ ( чоловіків 1713, жінок 1594 ).
В 1904 році в селі вперше відкривається лікарня, в якій працював фельдшер, сестра милосердя, була на той час в селі приватна аптека. В 1912 р. було засновано кредитове товариство, члени його були найбагатші селяни, вони одержували кредити на купівлю сільськогосподарського інвентарю, тягла.
В 1918 році в Джулинці організовується волость, для чого в 1914 році було збудовано спеціальне приміщення.
З 1918 році Джулинка стає волосним центром , куди входять також села Теофилівка і Ставки.
Не дивлячись на ці зміни , село залишалось бідним , некультурним. Більше половини землі належала місцевій поміщиці і невеликій кількості куркулів самим багатим серед яких був місцевий піп, у якого селяни за 7-й сніп обробляли землю. Більшість селян були бідними, малоземельними або безземельними, для яких заробітком була праця на панських економіях, наймитування у куркулів.
В 1904 – 1905 роках з’являються в селі далекі заробітчани , які приносять чутки про боротьбу за землю , про революційні витупи робітників і селян, вони першими заносять в село революційні пісні. Влітку 1905 р. було декілька виступів селян, які відмовлялись обробляти плантації цукрових буряків в панській економії за існуючу низьку плату . Панські управителі, самі пани змушені були задовольнити хоч частково вимоги селян . Організовували ці виступи Морус Федір, Білий Ананій, Печений Сильвейстер.
До встановлення Радянської влади мало було письменних в селі . Газету „ Киевская мысль „ і Подольские ведомости” одержували піп та волосний писар. Дітей в школах навчалось дуже мало. В 1910 році двокласну школу закінчило 15 учнів, а в 1914 році лише 10 учнів, потім вона перестала існувати за відсутність коштів на утримання вчителів і бідність селян, які не мали змоги посилати дітей до школи. Залишалась в селі лише церковно – приходська школа.
Для придушення будь – якого прояву незадоволення селян в селі був урядник і 3 стражники. Особливо стало важким становище селян в роки імперіалістичної війни. На війну було забрано багато чоловіків, селянське господарство зовсім занепало, земля оброблялась погано, а приблизно шоста частина її не оброблялась зовсім. Із 1200 робочих коней і волів перед початком війни залишилось в 1917 році – лише 300. Дуже скоротились посіви буряків.Росте незадоволення селян війною, царизмом. В роки війни в селі в панському будинку знаходився госпіталь для поранених солдат. Солдати , що там знаходились , своє обурення війною , царським урядом поширювали серед селян.
Про революційні настрої в армії дізнавалися селяни з листів фронтовиків. В цей час місцеві вчителі Дрончан, Головін таємно розповідали селянам про характер імперіалістичної війни. Жадібно слухали селян розповіді матроса – фронтовика Кравченка Мефодія та інших фронтовиків про перемогу Великої Жовтневої революції в Петрограді. В кінці 1917 році і на початку 1918 році під керівництвом матроса Кравченка Мефодія та селян – бідняків Койбійчука Лавра розподілили серед бідноти землі , реманент, насіння худобу, що належали місцевому поміщику – чеху по прізвищу Сук. В цей же період був створений ревком, головою якого був селянин Крамар Максим , а секретарем Барський.
Весною 1918 року через село проходили війська німецьких окупантів . Вони відновили старі порядки , призначили старосту поставили жандармів , грабували населення . Перебуваючи деякий час в селі , польські легіонери грабували майно, забирали хліб , худобу , били селян.
Восени 1919 році внаслідок навального наступу Червоної армії проти Денікіна село Джулинка була звільнена частинами 23 армії. Деякий час в селі перебував штаб командира І. Якіра.
Радянська влада в селі остаточного була встановлена в 1920 році. В боротьбі за встановлення Радянської влади на селі голова створеного ревкому комуніст Плосков , його заступник Уваров член ревкому Сижук, шахтар Сваволя, які були направлені в село з Петрограда для зміцнення Радянської влади Врублевський Юхим Іванович. Велику роботу на селі провів комнезам. Головою його довгий час працював Врублевський Ю. І. Активістами комнезаму в той час були селяни – бідняки Тихін і Мефодій Івасики, Задорожний Василь , Лавро і Кость Койбійчуки. Комнезамом були конфісковані лишки землі в багатіїв села Балана Корнія, Шляхтича Євлампія , Тхорика Лазура і роздані безземельним і малоземельним селянам по одному гектару на душу сім’ї , допомагали біднішим селянам посівним матеріалом . Конфісковано і роздано біднякам майно і землю в куркулі. В цей час починають вести широку виховну роботу серед молоді комсомольці села Крамар Андрій Спиридонович, Світлиць кий Борис , Крамар Ілля Спиридонович , які були організаторами комсомольського осередку на селі. Уже в 1925 році було в селі 40 комсомольців.
вранці -2…-4° 
