От і зібралися вдови , і на полі між наділами землі, в ярку викопали криницю. Гарно упорядкували її обсадили кущами верболозу.
Криниця стала своєрідним символом , пам'яттю про загиблих і вдів. Хто нап'ється води - дякує вдовам.
Незабаром церковна община в посушливі дні почала організовувати «христовий хід» до криниці. Криницю чистили , священник правив службу , люди просили в Бога дощу.
Ось і зараз приходять до криниці і тракторист , і шофер , і агроном - всі кому дошкуляє спека. Не забувають про криницю і діти. Криниця в юних екологів-краєзнавців - святий історичний об'єкт, місце особливої охорони.
Вдовина криниця
В чистім полі, неначе вдовиця,
Стоїть вже давно одинока криниця.
Вона чистеньку воду має
І всіх тут нею пригощає.
У спеку кожний, хто мандрує,
Свою тут спрагу утамує
Нап’ється чистої водиці,
Подякує отій вдовиці,
Що тут, можливо, колись жила.
Й криниченьку оцю лишила.
А люди про криничку дбають,
У спеку воду з неї виливають,
Щоб землю дощиком полило,
І все кругом, дай Бог, ожило.
Тоді народ надію має,
Як дощик землю поливає,
Бо вродить картопля, ячмінь і пшениця,
І в цім помогла їм вдовина криниця.
