... Він був найстаршим із трьох дітей Ольги Йосипівни та Олексія Івановича, які підтримали його бажання вчитися в Україні на лісівника. Напевно, долею так судилося йому, уродженцю маленького білоруського села Васильків, оточеному густими лісами, стати професіоналом галузі в Україні. Спочатку навчався у технікумі, інституті, працював у Бритавському та Бершадському лісництвах, а з 1973 року – лісничий Сумівського лісництва.
Нелегкий шлях становлення пройшов Анатолій Олексійович. Він навчався у старших колег-фронтовиків, у досвідчених майстрів лісової справи. Не раз була мокрою сорочка, коли, долаючи круті схили бритавських ярів, готували грунт, садили та доглядали ліс. А після призначення лісничим зрозумів, що дуже відповідальною є й робота з людьми.
А.О. Гуз дуже любить свою роботу, віддається їй сповна, втілює у виробництво нові технології вирощування лісу, вимогливий до себе і до колег.
За роки роботи в галузі він заслужив шану і повагу серед колективу Вінницького управління лісового та мисливського господарства, Бершадського лісгоспу, здобув авторитет поміж жителів Сумівки.
Він відмінник лісового господарства України, нагороджений Почесними грамотами та подяками.
Разом із своїм колективом посадив і виростив сотні тисяч гектарів лісів, які є багатством і окрасою України.
У нього багато послідовників, із якими А.О.Гуз ділиться своїми знаннями, вчить їх і вчиться сам.
У будь-яку пору року чи дня його можна зустріти на лісовій стежині, бо звик усе бачити сам, переконатись, перевірити, адже відповідальність за доручену справу – це в його характері, за що б не брався – все має довести до кінця.
Анатолій Олексійович із 1973 року очолює методичну раду учнівського лісництва «Юні друзі лісу» Сумівської школи, є його наставником, допомагає в роботі, дає цінні професійні поради, переймається роботою вихованців лісівничого об’єднання.
Днями Анатолій Олексійович зустрів мудрий і поважний ювілей – своїх 70 у колі колег та в родині. Він добрий сім’янин та чудовий батько.
Разом із дружиною Галиною Миколаївною мають сина Віктора та дочку Олесю, зятя Олександра та невістку Галину, люблять онуків Маринку та Іванка й завжди з нетерпінням чекають їхнього приїзду.
Бо сім’я, родина – це оберіг любові, взаєморозуміння і підтримки. І нема жодного протиріччя в тому, що ліс – це його друга сім’я, і вірний він йому усе своє свідоме життя.
Редакція газети «Бершадський край», журналісти приєднуються до всіх щирих вітань на адресу ювіляра нашого давнього шанувальника і зичать йому усяких гараздів і щедрот. З роси і води Вам ще на багато літ!
Федір ШЕВЧУК.
