Батько – Олександр Ілліч, мати – Катерина Самійлівна народили та виховали семеро дітей: чотирьох синів та трьох доньок.
У буремні воєнні та післявоєнні роки жилося важко.
Чорним крилом пройшовся країною голод, не обминув він і багатодітну сім’ю. Батьки багато працювали, щоб прогодувати дітей, поставити їх на ноги, дати освіту. Привчали до роботи, любити рідну землю, бути чесними, справедливими, відповідальними.
Старанний і відповідальний Анатолій був надійним помічником батька. Разом із братами працювали в полі, доглядали господарство. Закінчив Шляхівську школу. Не роздумуючи вступив до сільськогосподарського технікуму. Був зразковим та активним студентом. Відслужив в армії.
Працював бригадиром рільничої бригади у Завітному, а згодом – агрономом у Шляховій. Роботі віддавався сповна. Його слова ніколи не розходилися зі справами.
Заочно закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. Роботі за фахом присвятив 47 років. За сумлінну працю нагороджений почесними грамотами, подяками, грошовими преміями.
Був депутатом сільської ради п’яти скликань.
У 60 роках одружився із чарівною дівчиною Ніною. У любові, злагоді та повазі прожили 52 роки. Разом побудували будинок, посадили та виростили сад, народили та виховали двох дітей. Донька Оксана – лікар, кандидат медичних наук. Живе і працює в Ужгороді. Син Олег – технікбудівельник, учасник АТО, інвалід ІІ групи. Трудиться на відповідальній посаді в Миколаєві.
Розрадою для дідуся та бабусі є троє онуків та двоє правнуків.
17 березня Анатолій Олександрович святкуватиме поважний 75-річний ювілей.
Сердечно вітаю цього мудрого чоловіка, колегу, товариша, доброзичливого сусіда, мудрого порадника. Бажаю міцного здоров’я, довголіття, родинного щастя!
З повагою та шаною – Вікторія ГОНЧАР.
