Квітнуть вже ружі біля хатини,
Пахне любисток ніжно в саду.
Лину до тебе, як до святині,
Ненько моя, я до тебе іду.
Ненько моя – зачаровані весни,
Ненько моя – журавлині ключі.
Пливуть літа, як гнучкі перевесла,
Чи у тривозі, чи у журбі.
Завжди зі мною погляд твій сяє,
Душу зігріє промінь в гаях,
Рідна моя – хай ця мить не минає,
Дише серпанком засмучений шлях.
Дихають трави – очіволошки,
Мак на хустині мрійно цвіте.
Мамо, побудьте з нами, хоч трошки,
Поки зірниця в небі зійде...
Люба моя, перепілочко, ненько,
Дай надивиться у сні й наяву,
Завжди до тебе лине серденько,
Вік пам'ятатиму – поки живу.
Поки жар-птиці в вальсі кружляють
І соловейко пісню співа,
Любу бабусю внучата чекають,
Хоч у полях уже зріють жнива.
