Моє село

Село моє! Ти чаша полинова,
Молитва щира посивілих скронь.
Село моє! Людська одвічна втома
Й нестерпний біль мозолистих долонь.
Село моє, колиско калинова,
Полів квіткове диво-вишиття.
Село моє – старече мудре слово,
Безмежна радість й тихе каяття.
Приніс нам грудень найкоротші дні,
Тепла і сонця маєм в дефіциті.
Кущі й дерева, зігнуті й сумні,
Ще не стоять пухнастим снігом вкриті.
Цей смуток дня торкнувся і мене,
І я просила в Бога порятунок:
Вмить хмари щезли, й небо голубе
Мені принесло променів дарунок.