Величальна

Над Бугом-рікою веселка цвіте,
І сонце усюди нам сяє ясне,
І луки, і доли шепочуть мені:
«Не зрадиш ніколи своїй стороні».
– Не зраджу ніколи, – шепочуть вуста,
Ні саду, ні полю, ні спілим житам.
Я дощик росистий візьму розіллю
У свіжу зернисту пахучу ріллю.
Обгорну любов’ю, як гряне гроза,
Поллю тебе кров’ю, як зникне вода.
Хай пісня лунає, а сонце сія,
Земля розквітає і мрія моя.