Населення СРСР (а на той час ми жили в його складі) мало змогу три дні пожити при військовій диктатурі. Власне, те жалюгідне явище під назвою ГКЧП і «диктатурою» назвати язик не повертався навіть тоді, але міжнародна спільнота саме так оцінила ці три дні світової історії. А вже потім перелякана Верховна рада УРСР проголосила незалежність України.
Наближається відзначення 20-ї річниці незалежності України. Країна вижила і виживає далі.
Та варто було б згадати ті дні та події.
21 серпня в Києві на площі Жовтневої революції (Майдан Незалежності) відбувся багатолюдний мітинг у підтримку демократичних сил Росії.
19 серпня 1991 року почався серпневий путч - спроба державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений "Державний комітет із надзвичайного стану" (ДКНС) намагався усунити від влади Президента СРСР .
19 серпня о 6 годині ранку теле- і радіоканали передали повідомлення з Москви про створення ДКНС і його звернення до радянського народу. Для надання своїм діям видимості легітимності путчисти заявили, що Президент СРСР Михайло Горбачов не може виконувати свої обов'язки за станом здоров'я. Його функції було покладено на віце-президента Янаєва. До Москви було введено війська, а Горбачова заблокували на дачі в Криму.
Заборонялася діяльність опозиційних КПРС громадських об'єднань і випуск демократичної преси, відновлювалася цензура. Керівництво Російської Федерації на чолі з Президентом РРФСР Борисом Єльциним, маючи підтримку росіян, перш за все, москвичів, вчинило опір путчистам. У зіткненнях із введеними до Москви військами загинуло 3 людини.
Реакція на путч у різних республіках була неоднаковою. Лідери Литви, Латвії та Естонії не визнали ДКНС не тільки тому, що він не відповідав радянському Основному Закону, а й тому, що більше не вважали себе частиною СРСР. У ці дні динамічно розвивалися події на Україні. Ранком 19 серпня Кабінет Міністрів УРСР прийняв ухвалу "Про створення тимчасової комісії для запобігання надзвичайним ситуаціям", яку підписав перший віце-прем'єр Костянтин Масик.
За всіма ознаками, перші рішення українського уряду були пропутчистськими. У всіх виступах державних посадовців України 19-20 серпня проходила турбота "про врожай". На цьому, зокрема, наголошував у виступі по республіканському телебаченню тодішній голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук. Однозначно і негайно засудили московських заколотників політики та партії з націонал-демократичного та націоналістичного таборів: НРУ, УРП, Союз українського студентства, "Меморіал", Товариство Лева, СНУМ.
Учасників подій підтримали донецькі шахтарі, які також постановили не визнавати розпорядження ДКНС, оголосили про безстроковий політичний страйк, вимагаючи заборони КПРС та КПУ. Підтримали путчистів лише партійні функціонери ЦК КПУ. Та вже 24 серпня 1991 року Верховна Рада України, "виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР...", ухвалила Акт проголошення незалежності України. За це проголосували майже всі депутати.
25 серпня Президія Верховної Ради України прийняла постанову про тимчасове припинення діяльності КПУ. Серпневий путч 1991 року і його провал прискорили падіння комуністичного режиму і процес розпаду Радянського Союзу.
