За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
Устя — село, центр сільської Ради, лежить на річці Дохні, за 12 км від районного центру. Сполучене з райцентром шосейною дорогою, до залізничної станції Устя — 3 км. Населення 3447 чоловік. Сільраді підпорядковане село Лугова та селище Устя.
Тут розташовано центральну садибу колгоспу «Шлях Ілліча» та відділок радгоспу Бершадського цукрокомбінату. Село має 5341 га землі, в т. ч. орної 3796 га. Колгосп спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних, овочевих культур, а також м'ясо-молочному тваринництві.
Голова колгоспу В. В. Палій та бригадир М. І. Уманський нагороджені орденам Леніна. Відділок радгоспу вирощує насіння цукрових буряків, зернові культури, а також велику рогату худобу. В селі є 2 млини, 2 майстерні.
Діти трудівників села навчаються у середній та восьмирічній школах. Тут є 4 бібліотеки, будинок культури, клуб, 3 стаціонарні кіноустановки, а також лікарня, 3 дитячих ясел, дитячий комбінат, аптека. Виходить багатотиражна газета «Шлях Ілліча».
В селі працюють 94 комуністи та 129 комсомольців.
«Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» Харків, 1972р
Першу згадку про село знаходимо в документах 1651 року. Назва села – російського походження, про це свідчать документ історичного комітету Кам”янець- Подільської губернії. Село Устя, як і інші поселення Правобережної слобідської України, імовірно виникло на рубежі XVI-XVII століть, бо вже в літописах джерелах згадується як предмет торгу між князями Короткими та Вишневецькими в 1651 році.
В 1771 р. на честь великомученика Георгія Побєдоносця в селі на кошти прихожан було збудовано простору і красиву церкву.
Існує інша версія виникнення назва, більш прозаїчна, а, можливо, романтична, походить від імені засновниці села –Устини Любо мирської.
„Усть” – гирло річки. Село оточене з двох сторін невеликими горами. Розташоване при річці Дохні, недалеко від її впадання в річку Півдеденний Буг.
Опублікований у книзі „ Історія міст і сіл”, видання 1891 року.
1886 року у ньому спорудили цукровий завод. У липні 1906 року відбувся виступ селян проти поміщицького гніту.У 1979 році на кошти колгоспу „Шлях Ілліча” в Усті побудована середня школа.
В 1923 році трудящі села обрали В. І. Леніна делегатом на окружний з'їзд Рад Гайсинського повіту. На честь цієї події у селі 1960 року відкрито ленінську кімнату-музей. З 1923 року село було центром Устянського району, який 1927 року ввійшов до складу Джулинського Району. 1924 року було засновано партійну та комсомольську організації.
Не обминув село більшовицький голодомор 1932-1933 рр, який забрав 89 життів. В роки Великої Вітчизняної війни 926 устян брали участь . Орденом Червоної Зірки нагороджено 20 жителів, 25- орденом Слави, 37 медаллю „За відвагу”. 490 повернулися з війни покаліченими. У 1950 році було прийнято рішення про об”єднання колгоспів в одне господарство „Шлях Ілліча”.
В роки Великої Вітчизняної війни в селі Усті діяла підпільна організація, до складу якої входило 16 комуністів, а також антифашистська група з 36 чоловік, керівником її був І. Д. Козаренко. За трудові успіхи в післявоєнні роки орденом Леніна нагороджено бригадира Р. Т. Римаренка, тракториста О. О. Хмару, вчителя Є. Д. Роговського.
На території села знаходиться ПСП „Еліта". Село розміщене на площі 803 га.
У 2000 р. утворено сільськогосподарське підприємство- ТОВ „Устянське” –директор Марущак П.Г.
В Усті розташоване колективне сільськогосподарське підприємство „Ранок” , яке виникло на базі місцевого колгоспу „Шлях Ілліча”, головою якого понад 30 років працював В.В. Палій. Сільський голова –Траченко В. П.
