Підставою для звернення до суду є також невиконання розпорядником обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 закону про доступ до публічної інформації. Такої інформації визначено щонайменше 10 різновидів. Вона передусім стосується організаційної структури повноважень і завдань того чи іншого органу, обсягу бюджетних коштів на його утримання, нормативноправових актів, проектів рішень, що підлягають обговоренню; переліку та умов отримання послуг, що надаються цими органами; інформації про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представити свої інтереси тощо.
Відкритими, а отже, такими, які не можуть замовчуватися, закон назвав визначальні дані щодо суб'єктів владних повноважень, їхнє місцезнаходження, номери засобів зв'язку (включно з веб-сайтом та електронною поштою), графік прийому громадян, вакансії, порядок і умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад, перелік та умови надання послуг, форми й зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їхнього оформлення тощо.
Як бачимо, йдеться про широку сферу взаємин людини і влади за європейським зразком – надавач послуг та їх отримувач. Причім законодавець чітко унормував новий порядок реалізації вищезгаданих положень: ця інформація підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа.
Якщо ж, приміром, громадяни захочуть ознайомитися з проектами нормативноправових актів, рішень органів місцевого самоврядування, то відповідні розпорядники мають оприлюднити їх не пізніше як за 20 робочих днів до дати їхнього розгляду з метою прийняття. Хочеться вірити, що серед таких матеріалів, які, без сумніву, мають велике суспільне значення, будуть проекти бюджетів, поточних і стратегічних планів розвитку територій, включаючи забудову в історичних місцях та знищення зелених насаджень, пропозиції щодо підвищення тарифів на комунальні послуги, котрі нині допитливій громадськості місяцями доводиться «вибивати» з чиновників.
Принаймні розробники згаданих законів, як-от голова Комітету Верховної Ради Андрій Шевченко, на загал завірили, що максимально відкритою для громадян має бути вся інформація про використання бюджетних коштів. Навряд чи серед українських міст сьогодні знайдеться хоча б одне, де громадянину – платникові податків на його запит нададуть вичерпну інформацію, на що витрачені бюджетні гроші.
Украй важливим для нашого суспільства є ще один законодавчий постулат: в Україні забороняються цензура, втручання в професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем та критику суб'єктів владних повноважень. Певна річ, деякі застороги щодо цього залишаються, але коло їх помітно звужене.
Підписані Президентом закони, безумовно, додають оптимізму, та думати, що через три місяці ми з вами житимемо в іншій країні, допоки не доводиться.
«Урядовий кур’єр».
