ПРОСТИ

А за вікном – весняні ніжні квіти
У крапельках ранкової роси,
Здається, я втомилася любити
Але покинути – немає сил.
Хоч ти мені не раз підрізав крила,
Тебе ще досі в серці я несу.
І як ти зараз, янгол чорно-білий,
Скажи, хто зараз п'є твою красу?
А, може, вийшло зовсім все інакше
Мій промінь сонця в дощовій судьбі.
В чиїх очах, тебе згадавши, плачу,
В чиїх руках сумую по тобі?!
Веселий вечір стелить сині шати,
Де повні очі спогадів-образ.
Здається, ми втомилися прощати,
Прости мені... Уже в останній раз.
Хай цілий світ тобі дарує квіти
У крапельках ранкової роси.
Прости, що я втомилася любити
І що покинути немає сил.