МАЛЕНЬКА ПРИТЧА ПРО КОХАННЯ

Наказав: «Лети ти до землі,
Не зважай на вакуум, час і простір,
Щоб свій шлях ти правильно
пройшла,
Я надії всиплю зо дві горсті.
Ще тобі я теплий плащ даю,
(Всесвіт-морок враз тебе поглине),
Плащ для тебе тільки що в раю
Янголи із ніжності скроїли.
Та напевне швидко вилітай,
Неминучий Сум – тобі розрада,
Мусиш ти скоріше прилетіти,
Ніж близнючки Ревнощі та Зрада.
Ще тобі даю багато влади,
Здатності творити чудеса.
Друзями твоїми мають стати
Ніжність та Гармонії краса».
Стрімко пролетівши крізь світи,
Загорілась в небі зірка рання.
Люди стародавньої пори
Зірку нарекли ім’ям – Кохання.