Чи пташки віщують тепле літо,
Чи то пісня рветься до зірок…
Чи плете мороз розкішні коси,
А кохання робить перший крок…
Інеєм покрила думка крила,
Розпалила в душах двох вогонь.
Навіть найпотужніший супутник
Не вловив тремтіння моїх скронь.
І розкішний біль не відпускає,
Поєднавши в часі двох людей.
Він сховався від страждань любові
В вирі божевілля швидкостей.
Біль вона тримає, мов дитину,
Бризки і краплинки розкида…
Наче в золоті піски пустелі
Дихає цілюща ця вода.
Назавжди позбутись цього болю!
Але не настала мить така!
І найтонші струни серця рвуться,
Як звучить мелодія дзвінка!
