ГРІШНИЦЯ

Новеньке авто підкотилось під ворота. З нього вийшла розмальована жінка.
Сяюча, розпашіла – чи то від морозу, чи від радості. Її підтримував під руку чоловік років сорока п’яти.
– Знайомся, – це Василь.
Жениха тобі привезла, чи не рада?
– Та тихіше, Наталю, ще сусіди почують, – зніяковіла Софійка.
– Ви не дивуйтесь, Василю Євстахійовичу, вона така. І красою Бог не обділив, і розумом теж, краще мене вчилася, все сиділа й читала, читала й вичитувала. Однак розуму так і не набралася, жити не вміє… Як на мені ця шубка?
– Супер-люкс, як і ти – супер-модель. – Софійка дивилася довірливими, як небесна блакить, очима. – Проходьте в хату, чим багаті, тим і раді.

Живемо ми по-сільському, – знітилась.
– А нам такої й треба. – Василь Євстахійович розглядав вишиті рушники, подушки і старовинний образ, що висів у куточку. Він нагадав йому рідну хату, матір і оте зілля за образом.
Колись на зелені свята Василинка, так звали його матір, принісши з церкви польові квіти, ставила їх за образ, а потім по щіпочці кидала їм, малим, в купіль. На щастя – приказувала. Вже коли підросли з Іваном – щоб дівки любили… Люблять і досі, обох… Напророчила матір напевне. Ці спогади вразили Василеве серце, як і Софійка, найкраща подруга Наталки… – Я вам борщу всиплю, будете їсти?
– Насипай і наливай горілки з перцем.
– А як твої свині? – поцікавилась Наталка… – Та ще не колола, морози ж які… – Отак завжди. Не витягнеш її з болота. Засохнеш, зав’я - неш коло землі. Я хоч світу побачила, он машину купила, правда гарна?
– Звичайно, як і ти, – промовила Софійка. Після кожного зальотного жениха, якого оббирала Наталка, мов липку, подруга приїжджала до неї, не то на сповідь, не то відкрити душу. Були вони такі різні, хоча мали роботу, вищу освіту, правда, в Софійки був Богданчик, а Наталка не бажала дітей – чи то не любила, чи не хотіла мати зайвого клопоту.
В її столичній квартирі пахли французькі парфуми, і вікна з розкритим балконом виходили прямо на залізничний вокзал. А в Софійчиній хаті в сад, де ще й досі збереглися прадідівські яблуні – антонівки, по яких залюбки лазили малими мало не на край неба, звідки було видно всеньке село і широку, широку долину, закосичену, пахучу, таку до болю милу річку з крутими берегами і теплою купеллю-водою.
А зимою, в тріскучі лютневі морози, вони бігали по льоду, зариваючись з розгону в сніг, борсаючись і сміючись, наввипередки. Наталка подивилась у вікно… І їй постало перед очима дитинство таке далеке й близьке, немов вчорашнє.
– Богданко де? – запитала в Софійки.
– На річці з хлопцями шайбу ганяє.
– Підріс?
– Та чомусь не росте, – сумно промовила Софійка.
– Це того, що ти його до роботи береш, загонила хлопця зовсім.
Тепер в них обох була радість і втіха – Богданко… Милий, кучерявий, кароокий, весь в батька пішов, та тільки характером в матір – сумирний такий. Чи того, що без батька ріс – хто не йде, той скубне хлопчинку.
На Наталку нахлинули сльози. Вона крадькома витерла одну, тільки тепер щиро позаздрила подрузі. І в мене донечка була б така. Побоялась... квартиру треба було, машину і оцих… гнівно глянула на Василя, аж тому в п’ятах похололо.
– Довідаєшся до маминої хати? – запитала Софійка, – Богданко сніг відкидав… – Спасибі.
– Приїдеш весною садити город?
– Ні, ніколи мені. Ось гроші, малому купиш костюмчик, та й себе не обіжай. Грошей маю багато, а щастя? Та що це я про сумне, про сумне, – надіймося на краще.
Наталка першою пригубила чарчину. Хіба їй звикати, що люди скажуть… Живи, веселись, пригорнула подругу за тендітні плечі… – Учись, як треба жити. Ось жениха тобі привезла. Нічого козак. Руки має золоті, до жінок ласий, квартиру двокімнатну, фірму, крутий. Роки спливуть, красу візьмуть, а що зостанеться? А що зостанеться, Наталю?
Наталка задумалась. Ніколи вона не думала про це раніше. Її не цікавило, чи плачуть не її діти, й жінки, матері. Вона перебирала чоловіками, вона їх просто оббирала як сама того хотіла, обкручувала навколо пальця. Жриця кохання, ненаситна і горда. Горда з того, що красива, що вільна, багато і все може. «Супермодель», як каже Софійка.
Вона звикла так жити.
Нараз її погляд впав на ікону.
Ікона захиталась. Матір Божа дивилася широко розкритими очима і говорила: «Вийди, вийди, згинь з моїх очей, грішнице. Нема на тебе кари Господньої, розпуснице». Василь зачепив ікону, і вона впала на голову Наталки, розбившись на дрібненькі кусочки скла.
Наталка кулею вилетіла з хати. Машина заревіла і розтанула в сніговій заметілі.
– Мамо, а хто то був? – запитав Богданко.
– Грішниця, – ледь чутно промовила Софійка.


Дивіться також в розділі  Лідія Зарічанська
»  Новеньке авто підкотилось під ворота. З нього вийшла розмальована жінка. Сяюча, розпашіла – чи то від морозу, чи від радості. Її підтримував під руку чоловік років сорока п’яти. – Знайомся, – це Василь. Жениха тобі...
»  Україно, тобі усміхаються сонячні злети, Де співає Десна, і замріяно дихає Буг. Хай розквітне земля, діти-квіти красуні-планети, На якій я живу, сяє барвами веселка навкруг.
»  Посивіла чаєчка ранньою весною, А літа ж, бо пір’ячко, пливуть за водою.
Всі статті розділу Лідія Зарічанська »
Цікаві фото
2 фото   
<b>Золоту Зірку Героя України отримала дружина Юрія Коваленка</b><br />У ході урочистостей до Дня незалежності України Міністр оборони України, генерал-полковник Степан Полторак вручив...
9 фото   
<b>Листопад</b><br />
3 фото   
<b>Паньковецький Сергій – призер чемпіонату України</b><br />Учень Бершадської школи №1 Паньковецький Сергій в черговий раз показавши відмінні результати на республіканських...
4 фото   
<b>Млин - найдавніша пам'ятка району</b><br />За часів панування польської шляхти на Україні Баланівка належала Збаражським, Вишневецьким, з кінця XVIII столоття...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Красносілка
Завальнюк Сергій Васильович (1900) 1900 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий.

З історії Бершаді
Не тільки на окупованій території бершадці боролися проти фашистської нечисті. Вони билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед воїнів були колишні робітники, селяни, вчителі, медпрацівники, службовці установ. 18-річною дівчиною пішла на фронт медична сестра Н. Ю. Тартачна. Вона брала участь у боях під Москвою, де винесла з поля бою понад двісті поранених. Там же була прийнята до лав... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

ГРІШНИЦЯ - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення