ДЖУЛИНКА

У побут входять нові свята, звичаї та обряди. Щорічно в листопаді відбувається свято врожаю, на якому вшановують передовиків колгоспного виробництва. Урочисто проходять проводи до армії, зустрічі з ветеранами і передовиками виробництва, учасниками Вітчизняної війни.
Уродженцем села є український скульптор, заслужений майстер народної творчості УРСР С. X. Печений. Невпізнанно змінилось обличчя Джулинки. За роки Радянської влади вона перетворилась на село сучасного сільськогосподарського виробництва. Дальший розквіт культури, зростання достатку — завтрашній день Джулинки.

Село Джулинка розташоване в південно-східній частині зони лісостепу. В наш час лісів поблизу немає. В 1910-1911 рр. був великий дубовий ліс ( так звану „Дубина”), який займав декілька сот гектарів. Його було по-хижацькому вирубано і продано устянському цукрозаводчику на паливо. На північ від села долина, яка круто піднімається і переходить в хвилясто-горбисту рівнину, що пересікається декількома невеликими ярами. ело розташоване на північний схід у 25 км від районного центру м. Бершадь. Біля села проходить вузькоколійна залізниця Вінниця - Гайворон зі станцією Джулинка.Після закінчення будівництва Гайворонської ГЕС в 1963 р рівень води в р. Пд. Буг значно піднявся, поліпшились умови для розвитку рибальства, а також вплинуло на обводненість території. жулинка належить до старовинних поселень і за переказами існує дуже давно, десь з 16 століття. В той час по р. Пд. Буг проходила гряда козацьких сторожових постів. До цього часу збереглися 14 могил, що тягнуться ланцюгом від сусіднього села Чернятки, аж до села Хащовата Ульянівського району Кіровоградської області. Деякі з цих могил досягають 6-7 метрової висоти. Село засноване на місці кількох таких козацьких сторожових постів, проти татар, в 25 км від бувшої кріпості , на місці якої тепер розташовано с. Хащевата.

Назву свою Джулинка одержала від татарського слова „джуя”, що означає „хоробрий”,”сміливий”: так називали татари сторожових козаків, що тут жили, за їх хоробрість.
Джулинка спочатку належала польському графу Мошинському. Дочка його вийшла заміж за графа Шембека, до якого разом з іншими володіннями і Джулинка. У графа Шембека, що розорився, купив ці маєтки багатий грек Єфрусій, від якого придбав ці маєтки граф Воронцов. Після смерті Воронова Джулинка разом з іншими маєтками перейшла у володіння його пасинка Миколи Столипіна. Після смерті Столипіна Джулинка з с. Теофилівкою через суд за допомогою адвоката Разіна успадковує графиня Наталія Кочубей. тановище селян за часів царизму було тяжким. Селянській общині були виділені найгірші землі: всі горби, пустирі, гірші найменш родючі землі. Після такого „звільнення” росло велике незадоволення селян. Після реформи швидко відбувається процес розшарування селянства. Більша частина зубожіла, втрачала землю йшла батрачити або відправлялась на заробітки в Одесу, Катеринослав (тепер Дніпропетровськ) менша частина багатіла, появлялись куркулі , які скуповували селянські наділи За селом було збудовано ґуральню і цегельний завод, які в кінці 19 століття були спалені. побудовою цукрових заводів в сусідніх селах Красносілці та Усті, з побудовою залізниці в 1897 році місцевий поміщик та селяни починають висівати цукрові буряки. З’являються лихварі, підрядчики, які наживаються на праці трудівників в цей час було багато знищено лісів навколо Джулинки та інших сіл для обпалення цукрозаводів . В 1863 році в Джулинці було відкрита церковно – приходська школа, а в 1869 році прихожанам було збудовано окреме приміщення для школи, в 1892 році відкрито жіночу церковну – приходську школу , де навчаються не тільки дівчатка шкільного віку, а й „ взрослые девицы” . В 1901 році було збудовано нове приміщення двокласної школи . Навчалися в цих школах лише 60-70 дітей багатіїв села. Серед учнів було лише 6-9 дівчат.Поступово Джулинка стає великим селом . В 1897 році тут нараховується 3192 душі населення. По четвергах в селі стають великі базари. В 1906 році – було 798 дворів, проживало 3307 душ (чоловіків 1713, жінок 1594 ).

В 1904 році в селі вперше відкривається лікарня, в якій працював фельдшер, сестра милосердя, була на той час в селі приватна аптека. В 1912 р. було засновано кредитове товариство, члени його були найбагатші селяни, вони одержували кредити на купівлю сільськогосподарського інвентарю, тягла. В 1918 році в Джулинці організовується волость, для чого в 1914 році було збудовано спеціальне приміщення. З 1918 році Джулинка стає волосним центром , куди входять також села Теофилівка і Ставки. е дивлячись на ці зміни, село залишалось бідним, некультурним. В 1904 – 1905 роках з’являються в селі далекі заробітчани, які приносять чутки про боротьбу за землю, про революційні витупи робітників і селян, вони першими заносять в село революційні пісні. Влітку 1905 р. було декілька виступів селян, які відмовлялись обробляти плантації цукрових буряків в панській економії за існуючу низьку плату. Панські управителі, самі пани змушені були задовольнити хоч частково вимоги селян. Організовували ці виступи Морус Федір, Білий Ананій, Печений Сильвейстер. о встановлення Радянських влада мало було письменних в селі. Газету „ Киевская мысль „ і Подольские ведомости” одержували піп та волосний писар. Дітей в школах навчалось дуже мало. В 1910 році двокласну школу закінчило 15 учнів, а в 1914 році лише 10 учнів, потім вона перестала існувати за відсутність коштів на утримання вчителів і бідність селян, які не мали змоги посилати дітей до школи. Залишалась в селі лише церковно – приходська школа. ля придушення будь – якого прояву незадоволення селян в селі був урядник і 3 стражники. Особливо стало важким становище селян в роки імперіалістичної війни. На війну було забрано багато чоловіків, селянське господарство зовсім занепало, земля оброблялась погано, а приблизно шоста частина її не оброблялась зовсім. Із 1200 робочих коней і волів перед початком війни залишилось в 1917 році – лише 300. Дуже скоротились посіви буряків. осте незадоволення селян війною, царизмом. Весною 1918 року через село проходили війська німецьких окупантів. Вони відновили старі порядки, призначили старосту поставили жандармів, грабували населення. Радянська влада в селі остаточного була встановлена в 1920 році.

До кінця 1925 року село Джулинка стає районним центром. Тоді ж була створена в селі перша партійна організація, секретарем якої був обраний А. Костін. цього часу Джулинка впорядковується. В селі відкривається бібліотека, клуб, лікарня на 25 ліжок, сільське споживче товариство, яке мало три торгових точки. З 1922 року працювало поштове відділення , працювала початкова школа, в якій навчалися діти селян. З 1927 р. в селі стали демонструватися кінофільми, які привозилися з Красносільського цукрового заводу. За даними статуправління Подільської губернії, в Джулинці вже нараховувалося 1100 дворів, 4057 душ населення, 4552 десятин землі.

Відбувалась масова колективізація, що супроводжувалась масовими конфіскаціями селянського майна і утворенням колгоспів. В 1923 році в селі було засновано сільське господарське товариство «Крок до соціалізму», головою якого довгий час був Гуляйко Ю. ротягом 1925 року в селі утворилося ще три ТСОЗи :„ Незаможник”, ім. Леніна, „Червона Зірка „. Джулинські ТСОЗи об’єднували 105 бідняцьких господарств, які обробляли 447,8 га землі. Весною 1930 році утворився ТСОЗ – „ 13 – річчя Жовтня”. идавалася районна газета „Колгоспна праця„ ,перший номер якої вийшов 27 грудня 1931 року.На кінець травня 1933 року в селі утворилося три колгоспи: ім. Ворошилова „Більшовик”, „ 13 – річчя Жовтня”. Вони об’єднували 81% господарств і близько 90% усіх орних земель села. В колгоспах нараховувалося 329 коней, чимало рогатої худоби. У 1933 році колгосп ім. Ворошилова був одним з кращих у районі. еред початком Великої Вітчизняної війни Джулинка була економічно і організаційно міцним селом. Зростав і тракторний парк Джулинської МТС, яка 1940 р. мала 81 трактор, 12 комбайнів та іншу техніку. еред початком Великої Вітчизняної війни Джулинка була економічно і організаційно міцним селом. Зростав і тракторний парк Джулинської МТС, яка 1940 р. мала 81 трактор, 12 комбайнів та іншу техніку. ійна. 28 липня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Окупанти грабували жителів, знущалися з них. Чудовий сосновий бір став місцем, де фашисти та поліцаї знищували людей. Всього у Джулинці розстріляно 156 чоловік. За роки окупації на каторгу до Німеччини звідси вивезли 236 чоловік. Та населення не скорилося окупантам, піднялось на боротьбу. В Джулинському районі виникає одна з перших підпільних організацій на Вінниччині. Вже в грудні 1941 року в районі розгортає діяльність підпільна організація, на чолі якої стояли залишені Джулинським РК КП (б) У Корнійчук ( Саша Жалов) та Волощук Ф. С. літку 1942 року під керівництвом Корнійчука М. С. був організований партизанський загін. А восени створено джулинське підпілля, йому доводилось працювати в дуже складних умовах. На початку 1943 року гестапо натрапило на підпілля. Був заарештований і розстріляний Волощук Ф.

Невтомно громив ворогів партизанський загін Печеного С. Розгромив Устянську, Бондурівську, Дубинівську комендатури, прикордонний пікет поблизу Берізок - Бершадських 18 грудня 1943 року. Народні месники розбили військову частину окупантів. Під час бою було знищено близько 140 ворожих солдат та офіцерів, згаданому поєдинку смертю хоробрих загинув командир загону. 1942 - 1943 рр. Джулинці допомагали партизанському загону Печеного С. та іншим, які проходили через район Джулинки два залізничні ешелони з пальним і зерном, награбованим окупантами у населення. великим нетерпінням чекали Джулинці визволення з фашистської неволі, яке несла ім. Червона Армія. 11 березня 1944 року частинного Українського фронту вступили на околицю села. А вже 12 березня Джулинка стала вільною. ри утворенні Джулинського району в 1925 році до його складу входили села: Джулинка райцентр, Ставки, Шляхова, Теофилівка, Тирлівка, Дяківка, Червоне, Вікнено, Тернівка, Березівка, Серсбрія, Серединка, Погоріле, Удич, Веселівка, Костюківка, Чернятка, Хмарівка, Красносілка, Раківка, Мягкохід, Лугова, Устя, Маньківка, Берізки-Бершадські, Шумилово, Осіівка. В 1958 році до складу Теплицького району Вінницької області відійшли села: Костюківка, Веселівка, Погоріла, Удич. 1953 році всі колгоспи села Джулинка об’єднались в один колгосп «13 - річчя Жовтня», в 1959 році після реорганізації Джулинського район до Джулинки приєднали с. Берізки-Бершадські і колгосп ім. Котовського, а головою колгоспу обрано Шрамко Кузьму Карповича. 2002 року і по сьогоднішній день сільським головою є Швець Петро Васильович.

У Джулинці та Берізках -Бершадських проживає майже 5 тисяч населення, територія складає 7908 гектарів, є 81 вулиця. На території сільської ради розміщена потужна агрофірма „ Джулинка" на чолі з досвідченим керівником і організатором сільськогосподарського виробництва Хливнюком М. Ф.. Працюють 4 орендарі, 69 підприємців, 12 фермерів, 4 харчоблоки. акож є три школи . Джулинська спецшкола – інтернат для дітей з вадами, колись тут розміщувався райком партії. Тут живе і навчається 125 дітей віком від 6 до 15 років. Навчально - виховний процес організовують 52 педагогічних працівники, з них 27 -вихователі. Діти навчаються від 1 - го до 9 - го класу і після закінчення закладу отримують свідоцтво про неповну середню освіту спеціального зразка. Джулинська ЗОШ І - III . Тут навчається 500 дітей, є 23 комплекти класів, 2 групи продовженого дня. Працює 45 учителів, з них віщу освіту мають 43, звання вчителя - методиста - 1, вишу категорію - 23, другу - 7 і 7 спеціалістів. В 2002 році школа була занесена на районну Дошку пошани. Джулинська музична школа, дошкільний навчальний заклад №5 „ Веселка", комбікормовий завод, хлібоприймальний пункт, дільнична лікарня.