Як і завжди, прийшовши у групу, з нетерпінням чекаю малят, виглядаючи їх у віконце, забувши про свої буденні турботи. Скоро переступить поріг кмітлива Тетянка, поміркований Максимко, життєрадісна Оленка та винахідливий Дениско. Ось прибігла Мариночка і спішить поділитися своїми дитячими радощами. Відчуваю тепло рученят Лідочки, Настусі, всі такі рідні, милі серцю, мої маленькі сонечка. Поступово група наповнюється дитячим щебетом, сміхом.
Розгортається ще одна сторінка мого робочого дня і життя моїх вихованців. І я прагну, щоб оце вранішнє сяйво радості не згасло у повсякденні.
– Діти, – звертаюся до своїх малюків, – давайте послухаємо свої сердечка, подивімося одне одному у вічі, обнімімося. Ви всі добрі і гарні, любіть одне одного.
Кожна нова днина заставляє мене задуматися: як досягти омріяного, аби мої вихованці росли добрими, здоровими, всебічно розвиненими. Намагаюся їм прищепити любов до рідного слова, солов'їної нашої мови, чарівного подільського краю, України.
У нашій дитячій установі створено всі умови, аби творчо працювалося вихователям, гарно жилося малечі. Про забезпечення всього необхідного дбає завідуюча О.М. Шевченко, завжди порадником у творчій роботі є методисти дитсадка – В.Є. Точена, відділу освіти РДА – М.М. Цимбалюк.
Виховати, навчити, підготувати до школи наших вихованців – це постійна копітка робота. Адже діти всі такі різні, зі своїми характерами, ранимими душами. Не зашкодити їхнім особистостям, щоб кожен малюк зміг реалізувати себе в дорослому житті.
Пройдуть роки, мої вихованці оберуть різні професії, які будуть потрібні людям, суспільству. І я переконана, куди б їх доля не закинула, вони завжди пам'ятатимуть свій другий дім, своє "Сонечко".
Марія МАЦІБОРА,
вихователька Бершадського дитсадка "Сонечко".
