3 новою силою взялися за навчання, коли в країні пролунав заклик Паші Ангеліної "Дівчата – на трактор!"
По-своєму підтримала цей патріотичний рух і наша служба побуту – нам пошили одяг і для роботи в полі, і для занять в школі механізаторів.
Разом зі мною навчалися п'ятківчани Ганна Батоженко, Василина Бойко, Тодоска Прокопець, Софія Гергелюк, якій нині вже за дев'яносто. Всі разом працювали у Бершадській МТС. І до війни, і у війну.
Мотрона Іванівна розповідала, як працювали на тракторах ХТЗ та "Універсал". Щоб можна було виконувати роботи вночі, спереду чіпляли на них гасові фонарі.
Одяг тоді видавали з полотна домашнього виробництва. Заробітна ж плата йшла на потреби фронту, адже виконували клич "Все для фронту, все для перемоги!".
Розповідала старенька також, як доводилося працювати їм, жінкам, і на конях, і на волах. Нині ж, мабуть, навіть у
П'ятківці не всі знають, що вони – трактористки тридцятих років. І Мотрона Іванівна, і 94-річна Софія Варфоломіївна Гергелюк, яка проживає у селищі глинському.
Ветерани війни і праці у нас не можуть натішитися, що знайшлися такі люди, які "наблизили" всі продукти до обійстя – повідкривали ларки, магазини.
Щоправда, роки вже "прихилили" Мотрону Іванівну до землі, і даються взнаки різні хвороби. Проте вона ніколи не зверталася по допомогу.
Як саме вони прожиті? Чи не було серед них змарнованих? За словами жінки-ветерана аж ніяк ні, бо кожний прожитий день ставав для неї мірилом принесеної користі. Не тільки перед власною совістю, а і перед людьми.
Мойсей ПОХИЛА.
с.
П'ятківка.
