Закінчив семирічку в Серединці, подав документи до Ольгопільського профтехучилища. Збираючи в дорогу, мати сказала: «Йди, сину, з Богом – навчайся, працюй і живи так, щоб на тебе люди не ображались». Ці слова йому запам’ятались на все життя.
Закінчивши училище, Сергій розпочав трудову діяльність у Тернівській МТC (машинно-тракторна станція – ред.). Усі виробничі завдання виконував якісно та вчасно.
Через кілька років хлопця призвали на службу в армію.
Коли повернувся в рідне село, пішов працювати в колгосп трактористом. Молодий
фахівець переймав досвід від старших механізаторів.
Сергію Мефодійовичу довелося працювати на різних тракторах, комбайнах, зерноочисних машинах, поливних станціях, був якийсь час помічником бригадира тракторної бригади, завідувачем ремонтної майстерні. Упроваджував у виробництво власні раціоналізаторські винаходи, велику увагу приділяв реставрації деталей. Чоловік завжди радив колегам, як краще ремонтувати двигуни чи іншу сільгосптехніку, часто і сам допомагав.
Сергій Мефодійович проводив велику навчальну роботу з молодими механізаторами, виховав чимало справжніх спеціалістів. Був мудрим і доброзичливим наставником. Із дружиною Марією виростили доньку Антоніну, яка нині працює медсестрою в Умані, дочекався онука та правнука.
Більше шістдесяти років С.М. Звонський пропрацював у колгоспі. За багаторічну працю нагороджений медалями «За трудову відзнаку», «Ветеран праці». Але найвища для нього нагорода – висока оцінка його праці мешканцями села, любов і шана рідних людей.
28 лютого Сергію Мефодійовичу виповнилося вісімдесят років. До численних вітань і побажань міцного здоров’я та всіляких гараздів приєднуємося і ми, його друзі –
П.Ф. КОВАЛЬ,
Т.І. ПЕРЕСІДЛИЙ,
В.О. ПОГОНЧИК.
