Хотілося б згадати день, коли в с. Серединці відбувалася презентація книги про Василя Думанського, його село, його щедрих душею, талановитих земляків.
Юрій Мушкетик вбачав у творах В.Думанського Божу іскру; Степан Павленко захоплювався його мужністю; Михайло Каменюк вважав, що письменник міг би бути взірцем для тисяч і тисяч фізично здорових громадських і політичних неврастеніків; голосом Серединки його називав Олег Чорногуз. Сам Василь Думанський вірив, що «серце людське – великий магніт і мусить когось притягувати», і «це має хтось неодмінно відчути і прийти, і тоді серце сповниться радістю, бо не може воно «битися так собі, воно завжди живе для когось!».
Під час презентації до Василя Думанського прийшли представники трьох областей – Вінницької, Черкаської, Кіровоградської. Делегатами від Уманського державного педагогічного університету (УДПУ) були Сергій Ящук, Олександр Коберник, Марина Павленко, Наталя Зарудняк.
Надзвичайно приємним було те, що ведучою заходу була випускниця факультету української філології УДПУ Людмила Олексюк, яка читала ще й власні поезії, присвячені В.Думанському.
Серед почесних гостей був Олександр Кавун – наймолодший представник відомого хліборобського роду Кавунів, який продовжує справу свого батька – Федора Михайловича, що головував 34 роки і відродив Серединку.
Олександр Кавун дбає не лише про село, але й активно допомагає воїнам у зоні АТО, закладам освіти, культури, медицини, церквам району, сприяв у видавництві книг місцевих журналістів, крає - знавців. Саме його батько спонсорував видання книг Василя Думанського. Династії Кавунів теж присвячені сторінки книги «Незгасна зірка Василя Думанського».
Завдяки ініціативі Федора Кавуна започатковано літературну премію імені В.І. Думанського, яку щороку вручають найактивнішим громадським кореспондентам газети «Бершадський край». От би й в Уманському районі так!
Серединчани виявилися настільки щирими, теплими і приємними, що можна було просто грітися поряд із цими людьми. Таки незгасна зірка і Василя Думанського, і Серединки!
«Світ слухає Серединку» – так називається одна зі статей Степана Павленка, багато років тому надрукована в бершадській газеті.
Вона – про чудового поета, уродженця села Серединка, Василя Думанського. Василь Думанський, попри те, що змалку був прикутий до ліжка тяжкою недугою, зумів залишити свій яскравий слід: як у житті своїх земляків, так і в українській літературі.
«Своїм життям він переконливо довів, – пише Степан Павленко в іншій своїй статті «Неправда Василя Думанського», – що, навіть будучи так жорстоко і несправедливо покривджена долею, людина все одно може дуже багато, якщо вона – Людина. Йому вдалося долати такі надхмарні висоти духу, які переважній більшості його фізично здорових ровесників ніколи й не снились».
І от сьогодні – світ знову слухає Серединку. Серединська ЗОШ відзначає день народження Василя Думанського, а заодно – й святкує вихід нової книжки про нього.
Втім, про сам захід, як і про книжку, йтиметься в інших наших матеріалах.
Наразі хотілося б закцентувати увагу саме на цій промовистій і зовсім не випадковій паралелі: «Василь Думанський – Степан Павленко».
Адже, прибувши на захід, представники Науково-методичного центру художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка, викладачі кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання Марина Павленко й Наталя Зарудняк (вони ж – колишні учениці Степана Онисимовича) скрізь натикалися на ім’я Степана Пав - ленка.
По-перше, сама презентована книга містить кілька цитат із статей Степана Онисимовича.
По-друге, директор школи Людмила Кравченко із вдячністю згадувала, що, пішовши після інституту вперше на практику, побувала на уроках саме Степана Пав ленка, чий досвід використовує понині.
По-третє, у школі працюють кілька вчителів, які були учнями Степана Онисимовича (він учителював у сусідній Тернівці).
По-четверте, на заході був присутній член Національної спілки журналістів Федір Шевчук, із яким свого часу приятелював і листувався Степан Павленко.
По-п’яте, майже кожен із виступаючих, мовлячи про Василя Думанського, так чи інакше добрим словом згадував і Степана Онисимовича, який знав його особисто і досліджував його творчість.
Нарешті, в шкільному музеї Василя Думанського шанобливо зберігається унікальний експонат: папка з рукописними матеріалами Степана Пав - ленка, присвяченими життю і творчості видатного серединківчанина (див. фото).
Поспілкувавшись і обмінявшись враженнями та спогадами, Н.І. Зарудняк і М.С. Павленко намітили стільки нових напрямків досліджень, що зрозуміли: ця зустріч – тільки початок активної плідної співпраці Центру Степана Павленка й Серединської ЗОШ імені Василя Думанського.
Марина ПАВЛЕНКО, письменниця, художник, викладач Уманського державного педагогічного університету.
