За порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження”, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місце - знаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку. За наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Опір державному виконавцю під час службових обо’язків - карається штрафом від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Вплив у будь-якій формі на працівника державної виконавчої служби з метою перешкоди виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення – карається до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб.
Крім цього, новою редакцією Закону передбачено і інші розширені повноваження державних виконавців, зокрема, їм надано право:
- проводити перевірку виконання боржниками рішень;
- звертатися до суду із заявою про роз’яснення рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів;
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Серед найбільш важливих новел нової редакції Закону в частині повноважень держвиконавців слід виділити і право безпосереднього доступу до баз даних та реєстрів, у тому числі електронним, що містить інформацію про боржників їх майно та кошти (ст.5 нового закону). Це право було і раніше, проте у зв'язку з відсутністю прямої норми Закону, можливість його реалізації була спірною (лист Мін'юсту від 6 червня 2008 року № 25-32/507).
На державного виконавця покладена важка роль у суспільстві, тому особа, що претендує на зайняття такої посади повинна володіти знаннями не лише в сфері юриспруденції, а й потребувати базових знань психології етики при постійній роботі з людьми (стягувач, боржник).
На підставі вищевикладеного, слід зазначити, що незважаючи на те, що деякі положення нового Закону вимагають «практики застосування» з можливою подальшою зміною норм, він все ж таки більш чітко закріпив повноваження державних виконавців, конкретизував багато інших положень, що буде сприяти поліпшенню ситуації в питанні виконання судових та інших рішень.
