Так у своїх заявах, зокрема фізичні особи, вказують підстави для зупинення, що, на їх думку, є важливими та мають значення для справи. Однак, Закон України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження. У ст. 37 Закону вказано обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження (наявність хоча б однієї з них зобов’язує державного виконавця зупинити виконання рішення), а у ст. 38 Закону – ті, за наявності яких державний виконавець вправі (але не зобов’язаний) зупинити виконавче провадження. А тому в багатьох випадках такі заяви задоволенню не підлягають.
Найпоширенішими заявами про зупинення виконавчого провадження є заяви на підставі подання касаційної скарги на рішення суду. Однак дана обставина не є підставою для зупинення виконавчого провадження. В даному випадку стороні виконавчого провадження (боржнику або стягувачу), а також у випадках, коли вони вважають наявні обставини, при яких необхідно зупинити виконавче провадження – сторони повинні звернутись до суду із заявою про зупинення виконавчого провадження. У разі задоволення судом такої заяви виконавче провадження буде зупинено на підставі п.4 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, проте накладений державним виконавцем арешт на майно боржника (у т. ч. на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах) не знімається. Також у період зупинення виконавчого провадження державний виконавець не втрачає свого права звертатися до суду в порядку, встановленому Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна ) або перевірки його майнового стану.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.
Старший державний виконавець В.А прудченко
