Спочатку обов'язки племреєстратора, так називалася її посада, дещо навіть насторожували. Адже, крім того, що не було досвіду, ще й ферми на трьох відділках розділяли десятки кілометрів. Виїжджаючи на місця, спеціалістам часто доводилося попутно виконувати ще й інші доручення.
Але працюючи поряд і під керівництвом такого фахівця, яким тоді був головний зоотехнік Л.С. Шеремета, можна було багато чому навчитися. – Таким, як він, – згадує Людмила Степанівна, – читати б лекції в університеті. Причому, не тільки по тваринництву.
Тож через певний час вона вже була зоотехніком-селекціонером.
Непростою є робота в тваринництві. Однак, будучи добросовісною, за щоб не бралася, щоб не довіряли, справлялася якнайкраще.
Неодноразово брала участь в обласних виставках, звідки завжди поверталася з відзнаками. Щодо останніх років, то ведення племінної роботи покращилося взагалі. На базі тутешніх племрепродукторів створено племінні заводи – по вирощуванню ВРХ і свиней.
Нині вимоги до ведення галузі незрівнянно зросли. Але як і впродовж усього свого життя, справляється, ставши справжнім фахівцем своєї справи. У цьому ж сільгоспформуванні трудиться і її чоловік.
Незважаючи, що від природи у неї лагідний характер, впродовж усього життя вона вимоглива, як до себе, так і до підлеглих. А ще її поважають за справедливість.
Хоч і далекувато її тепер на роботу, вона встигає скрізь.
З нею легко і цікаво спілкуватися на будь-яку тему. Портрет Л.С. Казімірової занесено на районну Дошку пошани.
Тож із березневими святами вас, Людмило Степанівно!
Павло КУШПЕЛА.
