За Генріха був збудований у селі цукровий завод, а також прокладена залізниця, місцева станція, яка і по-сьогодні носить його ім’я.
Родину Ліпковських поважали в країні за відданість короні і присязі, чоловіки якої служили у війську і навіть на флоті.
Будівництво у Красносілці палацу Генріх розпочав у 1822 році, який по проекту зводився в італійському стилі. З його вікон відкривався дуже гарний вид на річку Південний Буг.
Однак на малюнку 1860 року ми вже зустрічаємо маєток в дещо переробленому вигляді.
Головний будинок мав два поверхи з двоскатним дахом з партерами. А веранда була з односкатним, на колонах. В лівому куті головної споруди були колони, а також арки і закрита тераса.
Вже в 1873 році палац знову дещо змінив всій вигляд, особливо тераси, де в правій, з високими закритими вікнами, знаходилася оранжерея.
Найгарнішою тут була бальна зала – висока, з багатьма орнаментами та арками. Нагорі стіни були покриті штукатуркою з характерними гротами. Доповнювали величавість великі люстра з кришталю, а на підході проглядалося кілька відтінків паркету.
Був камін світлого мармуру, над яким висіли скульптури, а навколо – картини в позолочених рамках.
Зала для балів і декорацій була дуже величава, а попід стінами стояли крісла в стилі Людовіка Філіпа і банкетки. Тут було два салони, а стіни вимальовані яскравими орнаментами.
Подібний вигляд мала і друга зала, де всі речі були позолочені. Тут в колекції були зібрані кубки, чашки, полумиски, різні китайські фігурки. Штрихами були намальовані пейзажі села і округи, а також «красносільські справи», як про це повідали очевидці.
Цікавою у палаці була й система опалювання, а покої відзначалися величністю і оригінальною умебльованістю, особливо різноплановими диванами.
Сучасники схвально відгукувалися і про галерею Ліпковських, яка, вишукано оформлена, поєднувала в собі картини з декількох десятків образів.
Вражаюче виглядала зала їдальні. Це, насамперед, різні балкони, розмальована стеля, старовинний годинник. В центрі знаходилася гарна шафа і великий овальний стіл зі стільцями.
Це лише штриховані узагальнення, які можна зробити з тодішніх описів вражень очевидців.
Після Генріха Ліпковського Красносілка перейшла до одного з його синів, який вів дещо розгульний спосіб жит тя. З часом він продав палац іншому члену родини, а колекції подарував братовій. Зараз важко оцінювати такі дії наступних власників маєтку, однак, скоріш за все, це було пов’язано з їх фінансовими труднощами.
Ліпковські проживали в Красносілці аж до революційних подій, пов’язаних з приходом більшовицької влади. Саме в цю пору завершилася світла сторінка в історії цього панського палацу.
В наступні десятиліття його приміщення використовувалися під різні навчальні та офіційні установи, керівники яких не задумувалися над збереженням будівлі. У роки фашистської окупації тут знаходилася комендатура. Саме сюди прагнув спрямувати свій палаючий бомбардувальник радянський екіпаж, який розбився поруч, і льотчики захоронені в парку біля маєтку.
І лише в післявоєнний період, коли тут функціонувала знаменита Красносільська середня школа, це приміщення підтримувалося всі роки у більш-менш нормальному стані, наскільки дозволяли тодішні можливості.
