Мало хто знає, що у козацькій столиці Чигирині, протягом 1656-1657 рр. побували по кілька посольств зі Швеції, Семигороду, Польщі, Москви, Литви, Криму, Туреччини, Молдови, Румунії. Цікавим для нас є шведське посольство на чолі з Гетхардом Веллінгом, яке здійснило подорож Україною, а його учасники залишили спогади про шлях від Дністра до Чигирина й назад. Шведські посланці їхали через Бєльці, Сороки, Косницю, Вільшанку, Ободівку, Сумівку над Бугом, Умань, а далі – до козацької столиці. Повертаючись назад, Веллінг перебував у Брацлаві.
Їдучи селами Брацлавщини, шведи у всьому мали достаток. Ось як пізніше згадував учасник посольства К. Гільдебрандт: "Мешканці кожної місцевості приносили нам курей, яйця, білий хліб, горілку, пиво, питний мед та сіна для коней ... Україна – гарний на збіжжя та багатий край ...".
Опис бершадських земель того часу доповнює сирійський подорожній Павло Алеппський: "Ми ... їхали між численними садками, котрим нема ліку, і річками. І праворуч і ліворуч бовваніли різноманітні посіви заввишки у зріст людини, наче величезне море у довжину і ширину.
Проїхавши одну милю, ми прибули в досить велике місто з дерев'яною просторою фортецею, з мурами навколо, з ровами і гарматами, ім'я його Баланівка. Довкруж кожного міста, тобто за околицею, буває дерев'яна стіна, а всередині ще одна. Понад кріпосною брамою стоїть високий дерев'яний брус із зображенням розіп'ятого Христа та знарядь його розп'яття ... І тут теж вийшли нам назустріч.
За годину ми виїхали звідси і, проїхавши ще милю, дісталися трьох інших містечок, які лежать поряд на березі ріки, з трьома дерев'яними укріпленнями і трьома ровами; ім'я їхнє Сумівка. Нас повели до церкви на честь святої Параскеви ...".
Відомо, що більшість тогочасних посольств та подорожніх місій, які вирушали з Європи до козацької столиці, не оминали нашу Сумівку, адже саме тут знаходилась одна з головних переправ через Південний Буг. Нинішній сумівський сільський голова Олександр Лободовський радо поділився з автором інформацією про традицію місцевого броду та показав утаємничене місце поруч із річкою, де на камінні залишилися стародавні відбитки. Ці відбитки спрямовані від Бугу до місцевої церкви, що є явищем дуже символічним. Така місцина та легенда, пов'язана з нею, могли би вабити й багатьох сучасних туристів.
Подорожній XVII ст. Гільдебрандт відзначає, що польське панування та колоніальне визискування створили серед українців стан нещадного до ворогів та запального вільнолюбивого козацтва. Врешті, сторони не хотіли поступатися. Братовбивча війна, в якій гинули українці, поляки, євреї, поступово перетворювала багатий та залюднений край, яким була Брацлавщина, на пустку в самому серці українських земель.