У 1844 році Станіслав Юревіч був вибраний Предводителем Дворянства і призначений Губернатором Подільської губернії. У очах польської знаті губернії Станіслав Юревіч втілював кращі традиції свого класу – він був красивий, благородний, знатний, щедрий і прекрасний господар – вони ним пишалися! Цар Микола Перший його знав особисто, і Юревіч наважився представити свою дружину Яну царю. Микола повністю схвалив його вибір.
Під час призначення Юревіча Губернатором Подолії його синові Мечиславу було дванадцять років, а його зведена сестра Марія до цього часу перетворилася на дуже красиву дівчину. Вона засваталася з графом Зігмундом Жембеком, власником маєтку Гирло на Поділлі.
Граф Жембек належав до знатного польського роду, але, до нещастя, він був завзятим картярем і часто програвав великі суми. Незабаром його борги досягли страхітливих пропорцій, і виникла загроза продажу маєтку Гирло на аукціоні за борги. Йому довелося звернутися по допомогу до майбутнього тестя.
Для російських і польських поміщиків завжди було важко зібрати готівку, а в цьому випадку йшлося про мільйони злотих рублів, величезній сумі на ті часи! Станіслав Юревіч і його дружина вимушені були продати колекцію необроблених діамантів. Ці камені були продані в Амстердамі і Лондоні Ганною фон Врангель, молодшою сестрою Станіслава Юревіча. На прохання свого брата вона зробила подорож за кордон, і на якийсь час Зігмунд Жембек позбавився від всіх боргів. Проте він продовжував карткові ігри, що коштувало його нареченій багатьох безсонних ночей. Він прагнув бути обережним і стежив, щоб його втрати не перевищували певної межі. Декілька років опісля Станіслав Юревіч переніс жахливе горе. Яна заразилася невідомою хворобою у віці сорока п'яти років, і лікарі не могли її врятувати. Горе її чоловіка було безмежним.
Яна залишила весь спадок своєму чоловікові, а після його смерті воно повинне було бути розділене порівну між дітьми, сином Мечиславом і дочкою графинею Марією Жембек.
Станіслав Юревіч гідно виконував обов'язки Губернатора Подолії, і в 1853 році його вибрали Предводителем Дворянства Вітебської губернії. Він переїхав до Вітебська, в будинок своєї сестри Ганни фон Врангель.
