Князь Яків Юревіч підтримував вибори Станіслава Понятковського. Іншими словами, Юревічи мали про російську орієнтацію. Але до кінця XVIII століття вони вже позбулися більшої частини своїх володінь. Практично нічого не залишилося від минулої слави, і через декілька поколінь вони вже не носили княжого титулу.
Станіслав Юревіч, брат моєї бабусі, служив в гусарському полку Маріуполя, і молодим офіцером брав участь в Російський-турецькій війні 1828-1829 рр. Він був нагороджений декількома медалями за хоробрість, і після закінчення війни як командир гусарського ескадрону служив на південному кордоні у Волинській провінції.
У 1830 році по Європі прокотилася хвиля революцій. Французького короля Карла Десятого примусили відректися від престолу, і трон перейшов до Орлеанської гілки сім'ї Бурбонів.За цим послідували повстання в Бельгії і Польщі, де кожна країна боролася за свою незалежність.
Станіслав Юревіч був посланий з своїм ескадроном в Бершаду, в маєтку пані Яни Можінськой, в Подолії, для підтримки порядку. Горда полячка відмовилася приймати російського ротмістра, тому Станіслав Юревіч зупинився в будинку керівника маєтком.
Через два тижні Юревіч отримав наказ повернутися до Волині. На чолі свого ескадрону, в гусарській формі, він їхав верхи на гарцюючому жеребцеві з Бершади, коли несподівано на дорозі зустрів відкриту коляску пані Яни. Він віддав їй честь, і вона граціозно відповіла на його вітання.
На цьому все могло б і закінчитися, але доля розпорядилася інакше. Юревіч отримав від свого командування наказ повернутися в Бершаду. Цього разу він удостоївся честі мати житло в головному будинку маєтку, і слуга в лівреї повідомила красеню-гусару, що пані Яна чекає його до обіду.
Пані Яна Можінськая була овдовілою. Її чоловік Петро Можінській помер, залишивши молодій, красивій дружині і маленькій дочці Марії величезний статок. Його два великі фамільні маєтки, Бершада і Нестода, після відміни кріпосного права в 1861 році і роздачі частині землі селянам, складали близько тридцяти тисяч гектарів. Ця ділянка родючої землі на півдні Росії фактично була маленьким князівством і оцінювалася в декілька мільйонів золотих рублів.
Минуло небагато часу, і між красенем-гусаром і багатою пані спалахнуло сильне почуття. Вони зіграли скромне весілля, і незабаром Станіслав Юревіч пішов у відставку.
Великий білий кам'яний дім в Бершаді з високими білими колонами у парадного входу нагадували Білий Дім у Вашингтоні. (Багато будинків в маєтках російської і польської знаті було побудовано в стилі, дуже схожий на колоніальний стиль США).
Будинок в Бершаді був фактично палацом. З великого холу відкривалося декілька дверей, ведучих в гостьові кімнати, великі і маленькі. Кожна кімната мала власну назву: «Блакитна кімната», «Жовта кімната», «Кімната Людовика XV» та інші. І, нарешті, величезна їдальня з мармуровою підлогою і балконом для музикантів. Ця їдальня могла вміщати до двохсот гостей. У будинку ще були бібліотека, більярдна, кімната для гри в карти, кабінет, гімнастичний зал і приміщення, в якому зберігалися карабіни і гвинтівки, використовувані для полювання на вовків і ведмедів, англійські двостволки для полювання на куріпок і інших птахів і ціла колекція пістолетів, шабель і рапір для дуелі і фехтування. У одному крилі будинку знаходився величезний бальний зал з дзеркалами і свічниками на стінах.
На другому поверсі поміщалися великі спальні, ванни, кімнати для одягання і безліч приватних віталень і будуарів.
Меблі у всіх приміщеннях були міцними і підібраними із смаком, деякі предмети меблів могли б бути музейними експонатами. На вікнах висіли багаті портьєри, стіни прикрашалися картинами, гобеленами і ліпниною. Важкі персидські килими покривали паркетні підлоги. Бронза, саксонський і севрський фарфор були розставлені на столах і камінних дошках; цінні дрібнички і предмети мистецтва заповнювали буфети. Було очевидним, що все це збиралося декількома поколіннями і привозилося з різних частин світу.
Недалеко від головного будинку стояв гостьовий будинок, побудований в тому ж стилі, здатний вміщати безліч гостей.
Величезне число добре вишколених, одягнених в лівреї слуг були завжди напоготові, щоб обслужити своїх господарів і їх гостей.
