Ворог не пройшов
Перед місто-міцність Вроцлав. Шлях через ріку Одер. Розвідники доклали: глибина велика і лід слабенький. Мостів немає. Береги заміновані. Сапери свою справу роблять, а завдання артилеристів —до ранку бути на західному березі. І закріпитися.
Уночі почалася переправа. Гарматний розрахунок, у якому воював Григорій Івашко, швидко зорієнтувався — поставили знаряддя на широкі залізні листи — «лижі», прихопили побільше шухляд зі снарядами, причепили троси, і всі повільно поплило по льоду, що небезпечно потріскував.
У непроглядної тімені жменька бійців завзято просувалася вперед. Ворог не припиняв артилерійського обстрілу. Упав направляючий Іван Сила. Перев'язали пораненого товариші і знову вперед.
От і беріг. Зраділи — тверда земля під ногами і знаряддя не ушкоджене. Ще не розвидніло, коли його підготували до бою, замаскували. Поруч, у мерзлій землі, видовбали окоп-щілини. Але не засиджувалися там артилеристи. Передали наказ командира:
— Знаряддя до бою!
Навідник Івашко прикипів до прицілу. Завмер на мить. Далеко перед, у напрямку до них рухалися гітлерівці.
— Вогонь!
Призупинились фашисти. Залягли. Кілька секунд затишку. І знову атака. Напливають один за іншим сіро-зелені вали — і намертво залягають під вибухами знаряддя, що не умовкає.
— Молодець Григорій Івашко!— підбадьорює командир свого навідника.— На твоєму особистому рахунку вже три кулемети. До нагороди представимо.
Десятий раз наступає супротивник. Усе менше сміливців йому протистоїть — убитий і командир знаряддя....
Гарматні вибухи, дим, фонтани води і землі — усі змішалося на п'ятачку. І, здавалося, немає в цьому пеклі вже нікого живого. Але як тільки підіймались фашисти — оживала безсмертна зброя.
Знову рухається збіговисько. Григорій Івашко оглянувся: було біля знаряддя їх троє, тепер він один, комусь снаряди подавати. Автоматично заштовхнув снаряд, спокійно закрив затвор, нахилився до окуляра панорами-прицілу, затис правою рукою шнур спуска...
Коли приспіла допомога, на вогневій позиції лежала безліч убитих фашистів, кожна п'ядь землі була порита воронками. Ворог не пройшов, утративши тут біля двох взводів піхоти. Смертю героя загинув у тім бої безстрашний Григорій Івашко.
У польському містечку Болеславице, у якому поховане серце великого російського полководця Кутузова,— є братська могила радянських воїнів. На червоному граніті вибите славне ім'я Героя Радянського Союзу двадцатичетырехлетнего воїна Григорія Івашко.
