Бойко Іван Никифорович

В рядах Радянської Армії з 1930 р. В 1936 р. закінчив Ульянівску бронетанкову школу. В 1939 р. брав участь в боях проти японських імперіалістів на Халхін - Голі. Учасник   Великої Вітчизняної війни з жовтня 1941 р. Воював   на Південно-західному, Західному, Брянському, Калінінському, Північно-Західному, Воронезському, 1-у Українському і 1-у Білоруському фронтах.За зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 р. командиру 69-го гвардійського - танкового полку 21-ї гвардійської Червонопрапорної механізованої бригади гвардії підполковнику Бойко Івану Никифоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 р. повторно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова II ступеня, Богдана Хмельницького II ступеня, Вітчизняної війни 1 ступені. Червоної Зірки і багатьма медалями. В 1948 р. закінчив курси при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. В 1952—1956 pp. був заступником командира з'єднання. З 1956 р. жив і працював в Києві. Помер 12.05.1975 р. В с Жорнище, на батьківщині Героя, встановлений бронзовий бюст. В Івано-Франківську — меморіальна дошка. В Козятині його ім'я носить професійно-технічне училище і одна з вулиць міста.