Книгу, поза сумнівом, можна назвати унікальною. Адже автор зібрав та опрацював величезну кількість архівних матеріалів, він багато разів зустрічався із жителями згаданих сіл. Григорій Олексійович пройнявся темою і, як пише у вступному «Слові до земляків» керівник проекту і редактор видання, голова районної ради Михайло Бурлака, у створення книги вклав частку своєї душі, і, якщо літопис, потрапивши до ваших рук, знайде відгук у серцях, – це буде найкращою нагородою для автора і тих добродіїв, які сприяли його виходу в світ.
У шість великих розділів автор вклав і розповідь про минувшину краю в контексті загальної історії країни, і детальний опис природних умов місцевості, флору і фауну. Та найголовніше – він прагнув найповніше показати людей.
І тих, які жили й працювали тут раніше, і земляків, що народилися в цих селах, а стали відомими у своїх галузях за межами малої батьківщини. Вражають своєю неприхованою правдою свідчення очевидців про роки голодомору. Обґрунтовано і виправдано вписалася в контекст книг пам’яті – списки загиблих у роки голодомору і під час Великої Вітчизняної війни. І звичайно ж, розповіді про конкретних людей – ветеранів війни і праці, знаних земляків.
Використано публікації інших авторів з обов’язковим посиланням на джерело.
Книга Григорія Погончика може бути зразком для інших краєзнавців, як досліджувати і писати про конкретне село – у ній висвітлений широкий спектр життя громади. Відображено історію місцевих колективних господарств, соціальної сфери – освіти, медицини, культури, сфери обслуговування. І все це показано через конкретних людей. Як кажуть, книга густо «населена». Більше того, в спеціальному додатку вміщено списки усіх мешканців Михайлівки та Романівки станом на травень 2012 року.
Автор дослідив походження топонімів сіл. Здається, нема такого аспекту сільського життя, якого б не торкнувся краєзнавець. Органічно доповнюють книгу ілюстрації, серед них є унікальні знімки минулих літ. А які неповторні у своїх барвах місцеві краєвиди!
Частина знімків надрукована в кольорі.
Звичайно, на видання такої книги потрібні чималі кошти.
Трохи виділили благодійники, але, як і в попередніх випадках, їх виявилося недостатньо, тож автор докладає власні. Такі тепер часи: якщо раніше за вихід книг видавництва платили гонорари, то зараз треба знайти чималу суму, щоб книга побачила світ.
Іноді видавництва, як у згаданому випадку, ідуть назустріч авторові і друкують у борг.
Тож залишається сподіватися, що знайдуться спонсори, які допоможуть Григорію Олексійовичу та іншим авторам створити літопис рідного краю. Адже в активі дослідників уже добрий десяток книг про села Бершадщини.
Сьогодні ж вітаємо невтомного дослідника з виходом чергової книги і зичимо здоров’я й наснаги у його благородній праці.
Федір ШЕВЧУК
