Видатна Мати Тереза у своєму заповіті заповідала: «Життя – це мрія, здійсни її!». Мабуть немає більшої насолоди і радості, як поспілкуватися із видатними, духовно багатими людьми. І моя мрія здійснилася. Мені випала велика шана зустрітися з прекрасною, чарівною і талановитою, заслуженою журналісткою України Ганною Василівною Секрет.
Вона запросила мене, як одну з династій педагогів на передачу «Будьмо знайомі». Адже моя мати Владислава Йосипівна Власенко, відмінник народної освіти, відпрацювала на освітянській ниві 42 роки. Свою майстерність педагогічної справи вона передала мені, а я у свою чергу - синові Леоніду Олексійовичу Притулі, який працює учителем музики в Бершадській СШ №1. Загальний сімейний педагогічний стаж 105 років.Ганну Василівну Секрет цікавить майбутнє покоління і як навчалось воно і в минулому. Адже без минулого, немає майбутнього.
Звичайно, передати всі рецепти педагогічної справи неможливо. Адже в кожного педагога є свій підхід і метод виховання. Але основне правило: любити дітей. Видатний педагог Василь Сухомлинський писав: « Легше полюбити весь світ, ніж одну дитину».З цікавістю слухала Ганна Василівна мої педагогічні секрети про виховання дітей, читали учнівські листи, які писали діти, починаючи ще з 1961року по сьогоднішній день.
А лист учня Віктора Крищука із Жолоб’янської середньої школи Томашпільського району розхвилював її.Не дивлячись, що йому вже 64 роки він не забув своєї вчительки, написав вірш з подякою закінчуючи словами: "…хоч на скронях уже сивина, перед Вами стою на колінах, бо для нас Ви на все життя залишились Власенко Ліна".
Із сльозами на очах слухала Ганна Василівна про війну, голодомор… Адже ми діти війни, і цим сказано все… Було що розказувати і показувати. Особливо зацікавилась вона фронтовими листами, які батько писав з фронту. Цим листам понад 70 років. А яка це чудова пам’ять!
У своїй творчій роботі Ганна Василівна не забуває про народні українські традиції, запрошує фольклорні колективи на зустріч і зацікавила й моя українська світлиця, яку створили ще в 1954 році і передавали з покоління в покоління.
На стіні висить портрет Шевченка в рушниках, а поряд бандура думи навіває, а далі українські рушники, одяг, посуд. На столі Кобзар і Біблія в пошані.
Якби Шевченко завітав до хати, то було б що йому тут роповісти…
Не забула Ганна Василівна запитати і про моє родове дерево, яке скла-дається не тільки з династії педагогів, а й лікарів, хліборобів. Мій брат Ігор Іванович Власенко агроном, пішов по стопах рідних. Дуже любить землю, бо добре знає, що вона наша годувальниця. І тому нагороджує його чудовими врожаями. Дружина його - Алла Олександрівна відпрацювала на хлібзаводі головним технологом, будучи зав виробництвом 42 роки. Нагороджена грамотами, Не одним короваєм зустрічали подоляни гостей.
Династія продовжується лікарів. Дружина сина Леоніда Олексійовича Галина Вікторівна працює в Товаристві Червоного Хреста. По стопах пішов і син Віктор. Навчається в Бершадському медичному коледжі. Обоє дали клятву Гіпократа: стояти на варті здоров’я.
Світлана Володимирівна працює лікарем – масажистом. Скільки хворих підняла вона на ноги! І вони їй вдячні за працю.
Запитала Ганна Василівна про моє педагогічне кредо. Цікаве запитання і є що розповісти. Але головне наше кредо - «Праця!», «Творчість!», «Талант!» . І все це злилось у освітянську ниву.
У Ганни Василівни багато шанувальників її передачі, зокрема і в нашому районі. Зачарувала її родинна хустка Скалецьких, яка все життя обе-рігала їх. Цю хустку передала як оберіг племінниця композитора Радіона Скалецького – Валентина Миколаївна Рекечинська. І ще написала теплого листа. А це вже історія…
Не менша історія – це книга, з яких ми виносимо дивні перла, як писав Іван Франко. В знак пошани для оберега передали книги директор Бершадської СШ №1 Погончик Григорій Олексійович, Тетяна Наркисівна Кучанська і Анатолій Григорович Гарник. Вони пишуть на актуальні теми про людей і для людей. Їх хвилює майбутнє країни.
На закінчення запропонувала Ганна Василівна висловити побажання:
Тож сійте розумне і вічне,
Давайте ви дітям знання.
Бо вчитель потрібен всім дітям,
Без нього немає життя…
А творчій групі і їх працівникам Любові Коваленко і Ганні Секрет бажаємо натхнення, наснаги.
Нехай ця криниця ніколи не міліє,
Не висиха джерельна ця вода.
Нехай талантами країна багатіє,
Пишається подільською вся земля!
Власенко – Притула Ліна Іванівна, ветеран педагогічної праці, відмінник народної освіти. М. Бершадь
