В Україні цей празник здавна шанувався. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою вважали, й буде погода до початку березня.
Про цей день у народі живе й досі красива легенда. У ній розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються – кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає – Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає – навпаки. Оскільки за народними переказами, це свято пов’язується з кінцем зими і початком весни, то на Стрітення наприкінці дня сільські дітлахи збиралися де-небудь на пагорбі і починали кликати сонечко, щоб воно «виглянуло із-за гор-гори».
Язичники цей день називали «зимобором», позаяк зима боролася з весною. Напередодні зимобора наші пращури ретельно стежили за погодою. Якщо Юхимів день (11 лютого) принесе вітер, то буде сирим літо, а коли ввечері 14 лютого небо вкриється зорями – спізниться весна.
Важливу роль традиційно відігравала й стрітенська вода. Вона мала ті ж цілющі властивості, що й хрещенська. Віруючі, йдучи до церкви, брали з собою нову невживану посудину, наповнювали свяченою водою й зберігали її протягом року. Вона вважалася цілющою: нею натирали на тілі хворі місця, давали пити од «пристріту» або «дання» - хвороб, викликаних «поганим оком». Напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її «стрітенницею», а пасічники – бджіл і вулики, щоб не заїдали чужі комахи та не нападав «гнилець» - небезпечна інфекційна хвороба. Це робили протягом року – в кожну першу неділю на молодику.Віра в силу стрітенської води в багатьох людей зберігається й досі.
Свято Стрітення Господнє відзначають у пам'ять про те, як Діва Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження. Згідно із законом Божим, перше немовля чоловічої статі в кожній родині належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесли Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі із Господом вже багато років. Згідно із Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він все-таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух святий напророчив йому, що він зможе вмерти тільки тоді, коли побачить народженого Господа. Те й здійснилося. Старезний та сивий Симеон міг одержати тільки вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що те безпомічне немовля, яке йому пощастило нарешті побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Зробивши все відповідно закону Господнього, Йосиф та Марія повернулися до Віфлеєма.
Свято Стрітення встановлено в глибоку давнину, але урочисто відзначати його почали з кінця V ст.
