Закон впроваджує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), який об’єднує в собі внески до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, та Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності.
Метою Закону є: Створення умов для скорочення обсягу роботи щодо взяття на облік платників страхових внесків, збору коштів, формування та ведення інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, забезпечення звітності, здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків, зменшення кількості перевірок щодо сплати внесків до цільових страхових фондів.
Облік платників ЄСВ, збір та ведення обліку страхових коштів, контроль повноти та своєчасності сплати ЄСВ.
Платниками ЄСВ, відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, виступають всі роботодавці, наймані працівники, фізичні особи-підприємці (у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) та інші категорії, визначені цією статтею.
Розмір нарахування ЄСВ для платників – роботодавців, у тому числі і фізичних осіб, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору, залежить від класу професійного ризику виробництва. Законом передбачено 67 класів професійного ризику виробництва для фізичних осіб-підприємців, самозайнятих осіб.
ЄСВ утримується також із заробітної плати працівників.
Фізичні особи-підприємці повинні сплачувати в обов’яз ковому порядку за ставкою 34,7%. Об’єктом нарахування ЄСВ для фізичних осібпідприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком із доходів, але не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід. Для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, Законом передбачена можливість самостійно визначати розмір єдиного внеску, який не може бути менше мінімального страхового внеску та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом на місяць.
Строки сплати ЄСВ, нарахованого за базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Для роботодавців базовим періодом є місяць.
Одним із основних обов’язків платників єдиного внеску згідно положень цього Закону – своєчасність та повнота нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску відповідно до встановленого даним Законом порядку. Несплата загальнообов’язкових платежів завдає шкоди державі в частині не забезпечення належних надходжень до бюджету Пенсійного фонду, чим, в свою чергу, порушуються права громадян на своєчасне отримання пенсійних виплат.
Крім того, несплата єдиного внеску негативно впливає на пенсійні права працівників боржників, оскільки періоди трудової діяльності, за які не зараховуються до страхового стажу при призначенні пенсії, що має безпосередній вплив на її розмір.
З набранням чинності ЗУ 2464-VI платоспроможність платників покращилась, протягом 2011-2012 років економічно активний борг – відсутній. Але, якщо взяти фізичних осіб-підприємців, то деякі з них і на даний час залишаються боржниками. Детальніша інформація про стан сплати єдиного соціального внеску юридичними та фізичними особами буде надана читачам в наступних статтях.
Олена ЛЕВИЦЬКА, начальник відділу обліку надходження платежів управління ПФУ
