Однак життя на цьому не зупиняється, й перед колишнім подружжям постають майнові питання щодо спільно нажитого майна.
Зупинимося лише на основних правилах його поділу, визначених Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III та Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року №435-IV. До фактичних джерел права у таких питаннях також слід віднести й відповідні постанови Пленуму Верховного суду України.
Після розірвання шлюбу будь-який об’єкт спільної сумісної власності подружжя не може бути відчужений без згоди на те одного з колишнього подружжя.
Стаття 60 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року №2947-III визначає загальний принцип набуття спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Це стосується і заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів, одержані одним із подружжя.
Зверніть увагу й на те, що Конституційний Суд України своїм рішенням від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 відніс статутний капітал та майно приватного підприємства, яке належить одному з подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності подружжя.
У практичному житті часто трапляються обставини, за яких майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. У такому випадку згаданий вище Сімейний кодекс України відносить це питання виключно на розсуд суду, який проводить розгляд справи. Зокрема, таке майно може визнаватися об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.
Особливу увагу звертаю на те, що вклади в установах банку судовою практикою теж визнаються спільною сумісною власністю подружжя. Така правова позиція відображена у постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року.
Непоодинокими на сьогодні є випадки отримання кредитних коштів в установах банку одним із подружжя без забезпечення заставою. Такі кредити найчастіше бувають споживчими. Запам’ятайте, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Іншими словами, кожен із подружжя несе матеріальну відповідальність лише в межах належного йому майна.
Такими є поради з основних питань. Безумовно, юридичні тонкощі є у кожній окремо взятій справі. Правові поради не замінять вам адвоката, однак дозволять більш зважено підходити до оцінки своїх життєвих складнощів.
Олексій ДЕНИСЮК, адвокат.
