Однією з таких майстрів своєї справи, справжньою господинею на шкільній «кухні» була для нас Ольга Миколаївна Керціцька (дівоче прізвище Сінолуп). Пам’ятають її всі вихованці, учителі та інші працівники школи, яким пощастило бути з нею в одній команді. 28 жовтня їй виповнюється шістдесят літ. 32 роки вона віддала школі. Учитель – не просто фах, а покликання.
Молодою дівчиною приїхала з Яланця в 1971 році до Малої Киріївки вчителювати.
Не тільки робота затримала її в чужих краях. Зустріла тут свою долю. Вийшла заміж за Миколу Миколайовича Керціцького. Починала працювати з молодших класів. Викладала українську та російську мови, літературу у старших класах. Дуже швидко пішла шкільними сходинками вгору і вже в 1980 році стала директором. Пропрацювала на цій посаді до 2003 року.
Обіймала б її, напевно, ще не один рік, але змушена була залишити за станом здоров’я.
Всі добре знають Ольгу Миколаївну як професійного педагога. Вона не мала улюбленців. Всі у неї були рівними і всі однаково мали старанно працювати, виконувати свої обов’язки так, як належить.
Щоб був порядок. Поважали і брали до уваги всі її слушні зауваження. Філософ по житті та дуже мудра жінка в очах тих, хто її знає. «Принципова, справедлива, самостійна», – кажуть про неї колеги та учні.
Покладалась тільки на власні сили і можливості.
Працювала важко та наполегливо, совісно виконувала всі свої обов’язки. Учитель і людина з великої букви, не маю сумніву, що мати і бабуся вона теж зразкова та варта наслідування. Має вона синів Сашка та Івана, дочку Ларису, які подарували їй радість та приємні клопоти – онуків.
Хоча зараз уже не працює, але згадки про неї, її повчання і досі нас виховують. Адже такі, як Ольга Миколаївна, не забуваються.
Сьогодні її щиро вітають педагогічний колектив на чолі з нинішнім директором школи Лідією Іванівною Білодід, працівники школи, учні, які вчились під її керівництвом.
Учитель... Яке звичне і яке містке це слово! Це той, хто навчає, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. І якщо тобі в житті пощастило, і ти зустрів справжнього вчителя, твоє життя буде прожите недаремно.
Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскрутніші часи.
Промайнуть роки, але пам'ять повертатиме нас до найкращої пори життя – шкільної парти, і всіх, хто допоміг тобі на ній міцно сидіти. Такою, безумовно, всі вважають Ольгу Миколаївну Керціцьку.
Ірина МАЛІЦЬКА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Я. Франка.
